<span>Садко был сначала бедным гусляром, потешавшим новгородских купцов и бояр. Однажды он играл на гуслях на берегу Ильмень-озера с утра до вечера и своей игрою приобрёл расположение царя Водяного, который научил Садко побиться с богатыми новгородскими купцами о заклад в том, что в Ильмень-озере есть рыба «золотые перья» ; при помощи царя Водяного Садко выиграл заклад, стал торговать и разбогател. </span>
Федя был слушателем он пошёл на луг для забавы. Мальчики пошли на луг чтобы прости лошадей они пошли ночью так как днем лошадям мешали надоедливые мошки. Автор описывает мальчиков чтобы людям было понятно какие они были бедные богатые или в достатке чтобы могли представить этих детей и посмотреть на них мысленно.
Суть басни в том, что кумушке - лисице вздумалось полакомиться вкуснейшим виноградом. На беду, гроздья висели слишком высоко, чтобы плутовка могла до них добраться. И так, и сяк пробовала она дотянуться, но так ничего и не вышло. Тогда вместо того, чтобы придумать что-то или попросту уйти ни с чем, разозленная лисица выдала целое житейское рассуждение. Сама себя обманывала кумушка, говоря, что виноград-то вовсе и не зрелый......
З чого сміється Мольєр у комедії "міщанин-шляхтич"?
Мольєр (Жан-Батіст Поклеп) - драматург, поет, актор
- створив чудові п'єси, шо дотепер не сходять зі сцен
багатьох театрів світу: "Тартюф", "Дон Жуан",
"Мізантроп". І однією з найкращих, найяскравіших його
комедій є "Міщанин-шляхтич", де автор намалював
сатиричний образ буржуа.
Перед нами міщанин Журден - головний герой п'єси,
що намагається з мішанина раптом перетворитися на
дворянина, шляхтича. Йому здається, що для цього в
нього є головне - гроші. Є гроші, але немає елементарної
освіти, пристойних манер, і головне - немає розуму, він
безпросвітно дурний. На старості літ Журлен надумав
вивчати філософію (тут він робить велике "відкриття":
виявляється, він розмовляє прозою!), займатися
музикою, танцями, фехтуванням. Він усерйоз вважає, що,
здобувши деякі знання та маючи гроші, можна посісти
місце в колі знатних дворян. Він оточує себе слугами і
вчителями, що вимагають високу платню за роботу, але
не виконують і не думають виконувати її. Та й "шляхетні"
науки якось не укладаються в голові дурного міщанина.
Його дружина намагається звернутися до розсудливості
свого чоловіка і просить припинити незліченні витрати, але
той нічого й чути не бажає. Прагне навести на розум свого
пана і служниця Ніколь, і при цьому видно, наскільки
бідна неосвічена дівчина розумніша за свого хазяїна.
Журден такий дурний, що навіть комічну присвяту в
"мамамуші" сприймає всерйоз. Здавалося б, бажання
Журдена набратися розуму гідне поваги. Але який же
смішний він, коли хоче зробити це за кілька днів!
Мольєр глузує з безмежної тупості Журдена. І на
прикладі міщанина зайвий раз показує, наскільки
низькою та неотесаною може бути навіть багата людина,
яка вважає, що за гроші можна купити розум. Але
сміється великий драматург не з конкретної людини. Він
висміює прагнення наслідувати якісь зовнішні ознаки
вищого соціального стану, не змінюючись внутрішньо.
Головне не в титулі, не в костюмі, - стверджує Мольєр.
Честь і достоїнство, розум і освіченість не купуються.