Из-за Костылина: тот ныл, спотыкался, да ещё и упал.
«Костылин всё отстаёт и охает». Когда встретили они в лесу оленя, «Костылин так и упал со страху, а Жилин смеётся». Дальше ещё хуже – Костылин «мужчина грузный, пухлый, запотел; ... да ноги ободраны – он и рассолодел. Стал его Жилин силой поднимать», закричал Костылин, а в это время проезжал мимо татарин и услышал его крик. Вот так и попались.
Проблематика рассказа "Собачье сердце" в том что,вмешиваясь в вечные законы природы,человек нарушает ход истории.Последствия таких экспериментов непредсказуемы.
Сделав из пса человека,профессор получил двуногое существо,со множеством человеческих пороков.Шариков не унаследовал доброту,доверчивость и преданность собаки,он впитал в себя всё худшее от вора Клима Чугункина-порочную тягу к пьянству,нежелание трудиться,сквернословие и хамства,ненависть к богатым.Чем больше он становился человеком,тем больше негативные качества развивались в Шарикове.
Юпитер - древнеримский бог.
Зевс - древнегреческий бог.
А так отличий практически нет. Они соответствуют друг другу.
Деві – головний герой оповідання Джеймса Олдріджа, який протягом усього твору постає перед нами персонажем, який змінюється, розкриває свою душу та являє світові свої справді вражаючі моральні якості.За допомогою цитат я б хотіла більше охарактеризувати цього видатного хлопчину:Хлопчик обділений увагою, материнською турботою та батьківською опікою, а батько вважає приблизно так: «…десятирiчного сина, що народився надто пiзно i, – Бен розумiв десь у глибинi душi, – чужого їм обом, самотнього, неприкаяного хлопчика, який у десять рокiв розумiв, що мати ним не цiкавиться, а батько – стороння людина, яка не знає, про що з ним говорити, рiзка й небагатослiвна в тi лiченi хвилини, коли вони бували разом.» З цього ж уривку ми маємо можливість дізнатись, що дружніх стосунків між батьком та сином немає, вони абсолютно чужі одне одному люди.Навіть коли Деві чогось боїться, він не подає виду, а, навпаки, намагається побороти свій страх та цікавиться будь-чим новим: «Маленький “Остер” нещадно кидало в розпеченому повiтрi то в один, то в другий бiк, але переляканий хлопчина все ж не губився i, вiдчайдушно смокчучи цукерку, розглядав прилади, компас, рухливий авiагоризонт.»Головний герой відрізняється від пересічних дітей практично всім, навіть голосом: «…вiдповiв хлопець тихим i несмiливим голоском, не схожим на грубуватi голоси американських дiтей.»Деві перебуває в постійному напруженні та дуже боїться власного батька: «Коли вiн про що-небудь запитував батька, голос його зразу ставав сумним: вiн наперед чекав рiзкої вiдповiдi. Тепер хлопчик уже й не пробував розмовляти i мовчки виконував те, що йому наказували.»Зміна думки батька про сина в екстремальній ситуації: «”Вiн, здається, хлопець розвинутий”, – подумав Бен, дивуючись чудному напрямку своїх думок. Цей хлопець iз спокiйним обличчям був чимось схожий на нього самого: за дитячими рисами приховувався, можливо, твердий i навiть невгамовний характер. Але блiде, трохи широкувате обличчя виглядало зараз нещасним.»Хлопець бере на себе відповідальність, аби врятувати життя батькові. Батько пишається сином:«Отже, Девi все-таки запам’ятав, що треба вирiвняти лiтак, держати потрiбнi оберти мотора i швидкiсть! Вiн це запам’ятав. Славний хлопчина! Вiн долетить, Вiн впорається! Бен бачив рiзко окреслений профiль Девi, блiде обличчя з темними очима, в яких йому так важко було щось прочитати.»У фіналі твору перед нами постає картина об’єднаної родини. Ми розуміємо, що у хлопчика зміниться доля та життя стане набагато кращим. І головне те, що врешті-решт у Деві з’явиться люблячий <span><span><span /></span></span>