1.Возний розмовляє з Наталкою і розповідає про свою любов. 2.Возний зустрічає пана виборного і розповідає йому про Наталку та просить йому допомогти вмовити Наталку. 3.Мати розмовляє з Наталкоюі вмовляє її забути Петра, але у неї нічого не виходить. 4.До Наталчиної хати приходить пан виборний Макогоненко і розповідає про пана возного. 5.Наталка сумує за Петром. 6.Микола розмірковує про своє сирітське життя і козацтво. 7.Микола зустрічає Петра. 8.Микола з Петром зустрічають пана виборного з паном возним в якого рука повязана рушником і Терпилиху та підслуховують їхню розмову. 9.Микола здогадується хто такий Петро і що Наталка засватана. 10.Микола вмовляє Наталку, щоб та зустрілась з Петром. 11.Возний, виборний і Петро розмовляють про театр. 12.Наталка з Петром зустрічаються і розмовляють. 13. Терпелиха, вибоний і возний бачать Петра з Наталкою. <span>14.Спочатку Петро відступається від Наталки, але потім пан возний вирішує відмовитись від Наталки на користь Петра. </span>
Олекса Стороженко хронологічна таблиця 24 листопада 1806 — народився у селі Лисогори Борзнянського повіту (нині Ічнянський район, Чернігівської обл.) в сім’ї дрібного поміщика, відставного армійського офіцера Петра Стороженка. Спочатку хлопець здобув домашню освіту, а потім навчався в «благородному пансіоні» при губернській гімназії в Харкові. У 1820-х — Стороженко зустрічався із молодим Миколою Гоголем. З 1824 — протягом майже 30 років перебуваючи на військовій службі (пройшов шлях від унтер-офіцера в кінно-єгерському до поручика драгунського полку, а згодом став старшим офіцером у штабі кавалерійського корпусу). 1828–1829 — брав участь у російсько-турецькій війні , 1830–1831 — брав участь у придушенні польського повстання 1849 — брав участь у поході в Угорщину, був контужений. 1850–1863 — служив чиновником для особливих доручень при київському генерал-губернаторі Дмитрі Бібікові. 1857 — на сторінках російських журналів і газет з’явилося ім’я О. Стороженка як автора роману з української старовини «Брати-близнюки». 1861 — став відомим і як україномовний письменник, його доробок друкували в журналі «Основа». 1863 — у Петербурзі вийшли «Українські оповідання» у двох томах, які О. Стороженко написав ще в 1850-х рр. 1864 — О. Стороженка перевели в польсько-литовський край — м. Вільно. 1868 — вийшов у відставку у ранзі дійсного статського радника, останні роки життя провів на хуторі поблизу Берестя. Тут він виконував обов’язки повітового предсідателя дворянства й голови з’їзду світських посередників. Займався садівництвом, любив полювати й рибалити. Багато часу віддавав грі на віолончелі, малював і ліпив, нагороджений медаллю Академії мистецтв. 18 листопада 1874 р. — помер О. Стороженко на своєму хуторі. Похований у м. Бресті.
Захар Беркут - літня людина, формальний лідер громади не тільки у своєму селі, а й користується авторитетом на всій Тухольщині. Він є найстарішим членом громади, вихований як незалежна від князя і його оточення обличчя. Всі його справи - лише на користь громади. Вже з дитинства засвоїв ідею чесності та справедливості. Обрав цілковите служіння людям свого села і вже не здатний зробити іншого вибору. А така можливість була: двічі монголо-татари пропонували йому обміняти життя свого сина на порятунок селища. Але Захар приймав рішення з позиції не власною користі, а з позиції вірності обов'язкам. Якщо він пообіцяв допомогти в обороні Тухольщині, то він буде тримати своє слово, незважаючи на залежність життя сина від батькового рішення. Т. е. Життєвий вибір цієї людини цілком залежить від традицій і правил поведінки того суспільства, де його виховали. Максим Беркут дуже схожий на свого батька. Він успадкував всі його риси: сміливий, чесний, справедливий, незалежний. Певною мірою також зразковий людина серед громади. І в його житті також був момент вибору. Максим опинився в полоні монголо-татар, і ті запропонували йому стати на зрадницький шлях: бути провідником у своїй місцевості, а за це в нагороду отримати своє життя. Проте полонений відмовився, оскільки розумів, що через цей вчинок постраждає багато іншого люду. Він вважав, що його життя не гідна життя інших людей, яких він обіцяв захищати. Пояснюючи життєвий вибір даного героя, відзначимо, що він, як і його батько, був вихований у вільній незалежній дусі. Т. е. Головну роль в життєвому виборі людини відіграє виховання.
В даній книзі не було нічого відомо про батька Тугара Вовка лише йшлося про його дочку мирославу