Війна була жорстока але лідіпути мали перевагу у них буч чоловік-гора . Коли блефуско почав наступати чоловік -гора захищав ліліпутів і все таки переміг блефуско
Я вважаю, що головні герої повісті "Дорогою ціною" є зразковою парою, яка готова йти на величезні жертви, щоб отримати своє.
По-перше, довгий й тернистий шлях довелось пройти Соломії з Остапом в пошуках свободи. Вони вірили, прагнули боротися й впевнено йшли до своєї мети. Вони не зважали на перешкоди, і саме цим заслуговують на неабияку повагу.
По-друге, як би там не було, вони все одно залишались вірними одне одному, якось наївно, по-дитячому вірили в хороше майбутнє й нізащо не дозволяли собі сумніватися одне в одному. Навіть коли Остап помирав, навіть коли страшний голодний вовк як символ неминучої смерті опусив над ним свій погляд, хлопець ні на мить не сумнівався: Соломія прийде.
Отже, хоч повість і закінчилась трагічно, але Остап з Соломією залишили приємний осад на душі, змушуючи вірити у світлі почуття й силу людської віри.
<em> Лебідь, Щука і Рак</em>
<em> У товаристві лад – усяк тому радіє.</em>
<em> Дурне безладдя лихо діє,</em>
<em> І діло, як на гріх,</em>
<em> Не діло – тільки сміх.</em>
<em> Колись-то Лебідь, Рак та Щука</em>
<em> Приставить хуру узялись.</em>
<em> От троє разом запряглись,</em>
<em> Смикнули – катма ходу…</em>
<em> Щó за морока? Щó робить?</em>
<em> А й не велика, бачся, штука, -</em>
<em> Так Лебідь рветься підлетіть,</em>
<em> Рак упирається, а Щука тягне в воду.</em>
<em> Хто винен з них, хто ні – судіть не нам,</em>
Та тільки хура й досі там.
They never meet her at school,don't they?
They have got a new pet, haven't they?
They never eat chocolate, dan't they?
She usually speaks English in class, doesn't she?
<span>She never speaks Russian in class, doesn't she?
</span><span>The pupils never wear uniforms at school,don't they?</span>
Не буди лихо- воно саме прийде!