<span>Аля смілива дівчинка, не побоялася проникнути у зачарований будинок Недочеревика, де книга вказала їй шлях додому. Коли виконувалися бажання, достатньо було загадати перенестися додому, та дівчинка не проказала цього. «Бо перед очима раптом постав стурбований Недоладько. Вона згадала його слова й уявила, як він чекатиме її на пустирі десять, двадцять і всі сто років». Тут проявилася вірність друзям, переживання за них, товариськість дівчинки.
</span>
Справжнє ім’<span>я </span>дівчинки Галя, але усі рідні та знайомі кликали Аля. Таке імення і прижилося. На вигляд вона була звичайнісінькою : «ластовиння на носі, дві кіски, ямочки на щоках. І морозиво любила, як усі». Ходила до школи. І характер мала б гарний, якби не одна дуже погана риса. Все, за що бралася, не доробляла до кінця. З причини чи без причини завжди відкладала на потім. Навіть випадок з подарунком для бабусі, а був це недошитий рушничок, нічого не навчив Алю.<span>І, можливо, Аля надовго залишалася такою, якби не пригоди у казковій країні Недоладії. Тут вона зустріла друзів: Недоладька та Недопопелюшку. У дивній країні мусила сама відповідати за свої вчинки, проявляти кращі риси, виправляти погані. Аля вміє міркувати, є кмітливою, адже не розгубилася, хоч шлях був страшенно покручений і весь у вибоїнах.
</span><span>В кінці казки добро перемагає зло, жителі Недоладії з вдячністю згадуватимуть Алю. А вона ще має безліч справ вдома: попередити інших, чиї імена бачила у книзі «Справаномер». Тепер, коли слова дівчинки не будуть розходитися з ділами, вона матиме ще більше щирих друзів.</span>
Ответ:
Але усі прийдуть до персоналізації навчання. У Китаї майже кожен рік проводять тести на здібності. Намагаються з дитинства знайти, до чого людину тягне, й підсилити хист.
Технології дозволяють дати кожному учню те, що він хоче. З Києва онлайн можна пройти гарвардський курс. Але це ніколи не замінить реальну школу. Потрібні ментори. Педагоги мають бути більше, ніж учителями. Підказувати, що і де шукати, на що звертати увагу, допомагати робити дослідження
Народна пісня — духовне обличчя нації. Українська пісня — це бездонна душа українського народу, це його слава. Українська пісня — це геніальна поетична біографія українського народу. …Народні пісні для України — все: і поезія, й історія, і батьківська могила. Пісні ці — народний літопис, живий яскравий, сповнений барв, істини, який розкриває все життя народу. Українські народні пісні будуть покладені в основу літератури майбутнього. А пісня — це душа. З усіх потреб потреба. Лиш пісня в серці ширить межі неба. На крилах сонце сяйво їй лиша. Чим глибша пісня, тим ясніш душа. Дзвін шабель, пісні, походи, воля соколина, тихі зорі, ясні води — моя Україна. Пісня — це коли душа сповідається.
Князь:злий, підступний, мріє, щоб Грицька вбив лицар, зрадив дружбу з драконом.
Дракон Грицько: добрий, вірний, турботливий, здатний до самопожертви,пише вірші, нехоче робити людям зло, мріє стати схожим на друга і вчителя пустельника.
Українці співають ліричні пісні минулих віків <span>й досі тому що в них сконцентровані найважливіші цінності нашого краю. Саме в них передається любов до Батьківщини і родини.
</span>