Малою сім'єю зійшлися чехи,взяли землі з-під костра і з нею пішли в Прагу.("Єретик")
Ні,Марку,ніяко мені матір'ю сидіти.("Наймичка")
Б'ють пороги;місяць сходить,
Як і перше сходив...("До Основ'яненка")
Україна – це моє минуле, теперішнє та майбутнє.
З нею тісно пов’язане моє народження, дитинство. Тут я виріс, тепер навчаюся у школі. Україна – це любий моєму серцю край. Тут мій рідний дім. Дорогі родичі, друзі та знайомі – хороші люди, які оточують мене. Український край багатий на гарні традиції та задушевні пісні. Подобається милозвучна рідна мова.
Я хочу бути гідним громадянином держави Україна.
Зілля - з і л. " вот так как то !!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!
Можливо,колись в життi,ми зустрiчалися з термiном"любити до безтями" та шукали логiчне пояснення цiй гiперболi...Хтось думав,що вiн любить до безтями маму,рiдню,хлопця/дiвчину,чоловiка/жiнку,дiтей!?!Але е це правильно??!Тобто якщо вважати,що так любити людину чи навiть не людину,то можна зробити припущення що-до вже не запаморичлевоi любовi,а справдi,до фанатизму...А це вже-катастрофа!Адже людину заслiплюють ii "над"почуття:кохання чи ненависть,злiсть чи прихильнiсть..I так людина перетворюеться у пiшака,для якоiсь важливлоi гри,де вже вона,точно переможцем не буде!!
Ці слова не міняють родового відмінку