Наше дитинство, спогади, хвилювання, радість, веселощі …
Здавалося, що все на світі так просто, легко. Наша домівка, школа, друзі і ми не маємо хвилини вільної. Поки ми ще діти, не замислюємся ні над чим. Але час, як ми знаємо, невпинно лине, летить, як швидкий потяг. І ми не помічаємо - а вже дорослі. Відразу з’являються непередбачувані проблеми, питання, а все це змушує нервувати, непокоїтися. Часом, навіть буваєш неуважним, неврівноваженим, іноді злим. Та це нічого. Авжеж, усе це природньо, бо ми робимо крок у дорослий світ. Не помітно закінчується безтурботне, веселе, дитяче життя…і ми поступово розуміємо, що воно вже не повернеться ніколи… Але тобі хотілося б зупинити ті прекрасні хвилини щасливого дитинства і назавжди лишитися радісним, безтурботним дитям. Але, на жаль, сторінка цієї історії перегорнута. Та як би ми не кричали, не хотіли повернути ту мить, та наші слова вже беззвучні. Незабаром ми починаємо відчувати, що наше щастя ніколи не завітає до нас. Звикаєш до цієї думки і тоді перетворюєшся на людину, яка вже нічого не чекає від життя, розчаровується, думаючи, що щастя немає. Але в цю саму мить ми повинні вірити у своє тепле, радісне майбутнє, боротися за нього і тримати щастя на відстані не більше як на сантиметр. Звичайно, світ щастя у кожного свій. Хтось лише любить гроші, коштовні речі; хтось полюбляє бути вищим за всіх, інший чекає від життя трішки добра, тепла, поваги, любові, сімейного затишку. Та кожна людина - коваль свого щастя.
12+яяяяяяяяяяяяяяяя ддддддддддддддууууууууууууууумммммммммммммаааааааааааааааааааааююююююююююююююююююю чччччччччттттттттооооо 11111111111111111111112222222222222222222222222+++++++++++++++++++++++
Павлуша – найкращий друг іншого головного героя повісті Івана на прізвисько Ява. На відміну від Івана, Павлуша був більш спокійним і врівноваженим, що, звичайно, допомагало парочці двох цих друзів домагатися успіху і прославляти себе на всю невелику, але дуже жваву Васюківку. Він точно так же, як і Іван на прізвисько Ява, Павлуша був дуже активним, грайливим, розумним і кмітливим. Але при цьому він був досить серйозним хлопчиком, що відрізняло його від Яви. Проте, Павлуша Завгородній завжди, що б не придумав Ява, підтримував його і допомагав йому втілити в життя всі ті цікаві плани, які у них були. Причиною тому не тільки серйозний і врівноважений характер Павлуші, але і те, що цей хлопчик хотів стати пілотом, коли виросте. А ця професія, як відомо, вимагає особливої уваги до дрібниць, відповідальності та серйозності.
Легко ли быть белой вороной? давайте подумаем. как это- быть белой вороной? это значит быть не таким как все, чем-то отличаться от других. и не важно, по собственному желанию или из за своих особенностей.
некоторые люди следуют мнению и действиям большинства. но большинство не всегда оказывается право. а есть такие люди, которые имеют собственную голову на плечах и собственную точку зрения. если они считают, что мнение большинства ошибочно, то они поступят по своему. таких людей называют белой вороной. если, к примеру, все девочки в классе покрасили волосы во все цвета радуги, а одна девочка этого не сделала, то она будет считаться белой вороной, не такой как все. в данном случае девочка поступила правильно, не последовав мнению большинства.
однако если на выступление все девочки одели белые кофточки, юбки и заплели волосы в косички, а одна девочка пришла в рубашке и в джинсах, то она будет выделятся среди остальных. девочка поступила неправильно, теперь из за нее команде снимут баллы.
но бывает и так, что человек оказывается белой вороной из за своих физических особенностей и он ничего не может с этим поделать. виноват ли человек в том, что родился без ноги или руки, с врождённой хромотой или с родимым пятном?, конечно нет! но таким людям очень тяжело. мало кто к ним отнесется с пониманием , состраданием и сочувствуем, мало кто протянет руку помощи. таких людей обычно всячески унижают и обижают. им подставляют подножки, придумывают обидные прозвища, в них тыкают пальцем, над ними прикалываются, издеваются и находят это очень смешным и забавным.
но ни в коем случае не надо унывать, плакать и опускать руки! надо уметь держать себя с достоинством, уметь отстаивать свою точку зрения, работать над собой и с оптимизмом смотреть в будущее. нельзя попадать под всеобщее влияние и принимать все близко к сердцу .
надеюсь помогла)) удачи❤❤❤