Мова – неоціненний Божий дар, який даний кожній людині. Вона супроводжує нас від народження і аж до смерті.
Новонароджена дитина світ пізнає через мову, яка приходить з першим подихом, з молоком матері і ми повинні шанобливо ставитись до неї все життя. Вона має стати нам рідною, як батько і мати, як земля, на якій живемо, зростаємо.
Мова – це не просто слова, звуки, це – голос народу. Наш народ протягом багатьох віків творив мову, боровся за її збереження. У Конституції України написано: «Державною мовою в Україні є українська». Чому ж нині, коли маємо свою державну мову, одну з найбагатших у світі, не всі нею розмовляють? Якщо людина живе і працює на українській землі, їсть український хліб, отримує зарплату українськими грошима, то вона повинна розмовляти українською мовою. На жаль, не всі свідомі того, що мова – це душа народу, а її втрата веде до зникнення самої нації
Доблесть - [доблеист"], вернешся - [вернеис":а]
Ч [ч'] согласный, мягкий, глухой непарный, мягкий непарный, шипящий
у [у] гласный, безударный
м [м] согласный, звонкий непарный, сонорный
а [а́] гласный, ударный
ц [ц] согласный, глухой непарный, твёрдый непарный
с [с'] согласный, мягкий, глухой парный
к [к'] согласный, мягкий, глухой парный
и [и] гласный, безударный
й [й'] согласный, мягкий, звонкий непарный, сонорный, мягкий неп
Якщо не було б мови то люди не змогли у іншого щось благати та й просто спілкуватися неможливо було. и всьо такое
Н.В.
<span> вісімдесять чотири
р.в вісімдесяти чотирьох
д. Вісімдесяти чотирьом
з вісімдесяти чотирьох
о Вісімдесяти чотирьма
м (на,у) вісімдесяти чотирьох
</span>