В творі Тореадори з Васюківки хлопці мріяли зробити метро а натомість мали тільки проблем на свою голову.
вони хотіли таке життя яке показують по телевізору і описують в книжках але не мали змоги його отримати та всеодно прагнули хоч спробувати добитись своєї мети
Можливо, мені б не сподобався такий вид життя, але у кожного є своя доля і долі ніколи не бувають однаковими. Звичайно, у сучасному світі не зовсім хотілось би бути Планетником, а під словами: Бути Планетником. Я уявляю життя з природою, тобто мати лише природу, людей і книжки, адже в ті часи не було ні телефонів, хоча якби були, то вийшло б цікаво, якщо дідусь Капуш почав телефонувати Планетнику і розказувати йому "Закони природи"
З ким поведешся, від того й наберешся. Сергійко й Данилко товаришували з першого класу. Разом часто готували уроки, разом гралися, разом ходили у секцію з баскетболу.
У п’ятому класі дружба хлопців стала ще міцнішою після того, як Данилко заступився за Сергійка перед задерикуватим старшокласником. Та ось із Сергійком щось трапилося. Він став уникати Данилка, казав, що дуже зайнятий, не виходив гуляти у двір із дітьми. І вчитися почав гірше, і нечемно поводитися з учителями та однокласниками. Данилка це дивувало і непокоїло. Та одного разу він випадково побачив Сергійка за рогом школи у компанії того самого розбишакуватого старшокласника, та ще й із цигаркою в руках. «Так он воно що! — подумав Данилко.— Недарма ж говорять, що з ким поведешся, від того й наберешся». І вирішив, що неодмінно серйозно поговорить із Сергійком і порадить йому уникати таких «друзів».
Леонід Глібов “Хто розмовляє?” аналіз Акровірш дає відгадку, що розмовляють річкова рослина осока, яка на відміну від калини, не дуже у великій пошані в людей, і сорока. Сорока ж має чим похвалитися: про неї складена казка-примовка для маленьких діточок, котрим показують на пальчиках, як вона кашку варила, діток годувала. Акровірш викликає посмішку, адже автор використав смішні словосполучення («і ніхто ніде ніяк»). Твір дуже емоційний за рахунок окличних речень.
Тема: розмова осоки та сороки про пошану в народі.
Ответ:
Читаючи вірш "Заповіт", який був написаний великим Кобзарем, починаєш розуміти, як поет ставився до своєї батьківщини, як переживав за її сучасне і сподівався на краще майбутнє. Саме такий твір міг з'явитися тоді, коли поет відчував себе смертельно хворим. Кожна людина, яка проходить шлях через очищення хворобою або навіть смертю, ставить перед собою питання: що залишиться після мене? Як будуть згадувати нащадки моє надбання, чи знадобляться мої думки, мрії поколінню прийдешньому? В багатьох своїх творах поет закликав земляків боротися за волю, рідну Україну, але саме в цьому вірші слова автора звучать полум'яним гаслом: "Поховайте та вставайте..." Нове життя уособлюється з новою вільною сім'єю, з братерськими почуттями і світлим майбутнім українського народу. Але спочатку потрібно всім встати на боротьбу за вільне життя пліч-о-пліч: "Кайдани порвіте і вражою злою кров'ю волю окропіте".
А далі інтонація поета змінюється і стає печальною, тому що він прохає згадувати його в цій вільній сім'ї "незлим тихим словом".
Поет з любов'ю описує навіть те місце, де хотів би бути похованим. Рідний Дніпро був згаданий невипадково, бо скільки дум прийшло до Шевченка, коли поряд "Реве та стогне Дніпр широкий...". Сумно і страшно автору за рідну Україну, де злидні і бідність співіснують з яскравою красою батьківщини.
Але поет зміг перемогти свою хворобу і продовжити творити далі. Твір назавжди залишився в серці українського народу, а до того ж став народною піснею. Мине ще багато років до того часу, коли здійсняться мрії автора щодо вільної неньки України. Багато письменників і поетів будуть очікувати на цю годину. Скільки творчої інтелігенції буде зіслано та розстріляно тільки за те, що писали і проголошували думки про незалежну Україну! Але цей час настав. Зараз Україна — вільна й незалежна, здійснилися мрії Т. Шевченка. А народ вшановує пам'ять Кобзаря, згадує його добрим словом, навчає сучасне покоління любити й оберігати все те, що не зміг побачити оновленим наш прославлений поет. Будемо вірні пам'яті поета, згадуймо про ті часи, коли він мріяв і заповідав нам бути однією вільною великою родиною.