МОЄ МИШЛЕННЯ НАД ТВОРОМ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА ДУЖЕХЕ ХОРОШЕ
Пирацетам ознакомиться со всеми.
Второе происходит действие.
30 Анна узнаю что то новое.
Из-за действий она попала в одном здании из него выбраться.
1. назва "мені однаково чи буду"
2.автор тарас шевченко
3.Рік написання: 1847
4.Літературний рід: Лірика.
5.Жанр : Ліричний вірш (медитація).
6.Вид лірики: Громадянська (медитативна).
7. Провідний мотив: Патріотичні почуття відповідальності за батьківщину.
8.Тема “Мені однаково”: відтворення почуття громадянської мужності, духовної стійкості і незламності, відданості Батьківщині й народові, роздум поета над важкою долею власного рідного краю.
9.Ідея “Мені однаково”: віра письменника у неминучість повалення царського гніту, відродження України.
10. Основна думка: Т. Шевченко не байдужий до страждань українців, до їх майбутнього; осмислення своєї недолі як частки страждань уярмленого народу.
11.Віршовий розмір — ямб.
12.Художні засоби : Епітети – люди злії, лукавії, славній Україні, окраденую (Україну), метафора – злії люди Україну присплять, оксиморон – Малого сліду не покину // На нашій славній Україні, На нашій — не своїй землі
У творах поета Тараса Шевченка поряд з фігурами народних месників, борців - визволителів особливе місце займають образи жінки з дитиною, дівчата, сестри, трудящої матері. І це при тому, що Шевченко ріс без матері, жив з мачухою, яка його недолюблювала. Він був нещасний в особистому житті, і навіть після того як став вже не кріпаком, а вільною людиною, одружитися не встиг, дітей також не було. Такий нещасний в особистому житті, тим не менш Тарас Шевченко у своїй ліриці найчистішу і тому найвищу красу бачив тільки в матері, в жінці. Дітей він любив, співчував знедоленим, улюблений образ для нього - мати з дитиною. Це дуже добре видно з вірша "Сон".
Для поета Шевченка жіноча кріпосна неволя була справжньою болем, яка пульсувала в його серці. Адже його рідна мати була кріпак і померла не вільною.
Шевченківські героїні не тільки вміють терпіти позбавлення і страждання, вони також можуть мстити своїм кривдникам і поневолювачам. Збожеволівши від нанесеної образи Оксана підпалює будинок кривдника; Марина вбиває свого пана, який понівечив дівчині молодість; вся палаюча гнівом відьма мстить розпусникові-пану ...
...
Ось всі епіпети з твору: «степ широкий», «Вкраїна мила», «лани широкополі», «вража зла кров», «сім’ї великій… вольній, новій», «незлим тихим словом», «синєє море»