Ми шевченка не забуваємо, але йдем по його стопам.
Мабуть,в житті кожної людини буває такий момент,коли ми ненароком ображаємо свого найліпшого друга лише через те,що сьогодні ми "не в настрої" або просто зі злості кажемо другові такі огидні слова,що самому стає бридко.І потім ми про це,звичайно,забуваємо.І думаємо,що наш друг також забув про цю прикрість.Так,мабуть,забув,і ,навіть,пробачив.Проте слід від нашої образи залишится в його душі на все життя.
Треба берегти друзів,бо вони у нас-одні,так само,як наші батьки.Спершу,перед тим як щось сказати-треба добряче подумати.І зарубати собі на носі,що від нашого "приємного" слова може постраждати дружба!
Весняний ранок зазирнув у моє вікно.
Жайворонок, (як?)співаючи, ніби висить на невидимій нитці.
Він друкував, (як?)поспішаючи з усієї сили, невідкладні документи
Найдорожчий скарб наш
– це життя. Від нього сила, від<span>нього –
задоволення. Інколи живеш і не
знаєш, для чого, з</span><span>якою метою ти живеш.
Людина не кішка й має лише одне</span><span>життя, тому потрібно
прожити його з любов’ю до інших, умі-</span><span>ти радіти кожному дню,
помічати все прекрасне навколо се-</span><span>бе, розділяти горе і
радість не тільки зі своїми близькими , а й</span>із тими людьми, які потребують уваги. А найважливіше –<span>вірити в себе . Людина
має прожити життя й залишити після</span><span>себе якийсь слід. У
народі кажуть, що кожен повинен посади-</span><span>ти дерево, збудувати
дім , виростити сина. Тільки тоді життя</span><span>прожито недаремно.
Василь Симоненко писав : ”На світі той</span><span>наймудріший, хто
найдужче любить життя”.</span><span>Тож любіть своє життя, цінуйте кожну його
хвилину, бо</span><span>час утратити-це втратити все. </span>