1Україна,де тихі води і ясні зорі,зелені сади,білі хати,лани золотої пшениці.
2Усе було в холодному затінку:сад,степ,двір.
3<span>Неспокій,рух і </span><span>боротьбу я бачив скрізь: у дубовій вербовій корі,в старих пеньках, у дуплах.
4</span><span>Цього болю ніщо не приколи</span><span>ше: ні тополі біля хати,ні гніздо на хаті,ні сама хата.
5</span><span>Наш народ - це ж океан!</span>
1.Одцвітають чорнобривці, посаджені маминими руками.
2.Ще спить земля, засипана снігами.
3.Каштани нагадують свічки, розбуджені весною.
<span>4.Земля, засипана весняними квітами, нагадувала килим.
5. </span><span>Розкішні кущі, всі обліплені листям, вкривали гору.
6. </span><span>У саду стояв чималий будинок, покритий шифером, оздоблений орнаментом.
7. </span><span>Небо, обсипане ніби рожами, тихо гасло
8. </span>Історичні події, пережиті народом, позначилися на шляху розвитку його мови.
9. <span>Степ, оповитий тишею, спочивав.</span>
<span>Вгорі цвіте блакить,
усіяна хмарками. (В.Сосюра.) На блюдця літаючі
в соняхів схожі обличчя. (Є.Гуцало.) Гарячі, пожовклі від болю стелились
листки восени. (Д.Павличко.) Жовтіє туга двох листків промерзлих, прибитих вітром із чужого саду.
(Б.Олійник.) А дрімаючій смереці лісова пожежа сниться. (Д.Павличко.) Руді
стежки роз’їдені дощами. (Л.Костенко.) </span>
Ікони часто називали "книгами для тих, хто грамоти не розуміє". У наш час суцільної грамотності це визначення може здатися дещо недоречним, але б я замінила тільки одне слово, і тоді стане зрозумілим моє власне ставлення до ікони. Вона - книга для тих, хто слова не розуміє, бо "слухати" її треба душею. Та щоб "почути" іконну оповідь, необхідно знати мову релігійного живопису, бо в іконі все не так, як у живописі традиційному, звичному для більшості з нас.
Ще з часів стародавньої Русі писання ікон вважається справою богоугодною, а професія іконописця належить до почесних. Побутує стійке переконання, що іконний образ творить не художник, а янгол Господній, який спустився з небес. А сам іконописець є знаряддям Помислу Божого, тому перед початком роботи він обов'язково повинен звертатися за благословенням.
Головна увага в іконописі приділяється символам, які виступають у ролі своєрідного носія інформації. Тому перед віруючими, знайомими із знаково-образною системою іконопису, відкривають свої душі живописні зображення образів святих та окремих сюжетних сцен релігійного змісту. Так, наприклад, зображення пророка Іони в чреві китовому, звідки пророк вибрався неушкодженим на третій день, означає і воскресіння Христа.
Існує своя символіка і в розміщенні персонажів у сюжетних сценах, а також символіка жестів: рука персонажа, прикладена до щоки, означає печаль, а простягнена вперед з відкритою долонею - покірність. Символічним є і німб навколо голови зображеного, що означає видимий знак святості, небесного блаженства, а також владу і могутність. Тварини і птахи на іконах теж мали символічне значення, як і окремі предмети, що ніколи не зображувалися на них тільки заради краси. Не менш важливою є і символіка кольору, який іноді називають душею живопису (білий - чистота, .зелений - юність, чорний - смерть).
Світ ікони є світом ідеальним, світом духовних цінностей. А тому, наповнюючи душу чистим і щирим трепетом, він збагачує її, кличе до самовдосконалення та любові до людей і Бога.
Синоним- одинаковые слова по смыслу
Антоним- противоположные слова по смыслу