Століття, сторона, столик, столиця, просто,
Маша пошла в магазин с мамой. По пути в магазин, машина мама вспомнила что забыла деньги. Маша с мамой пошли обратно домой, вскоре взяв деньги они успешно совершили покупки и пришли домой
<span>
На мою думку, без минулого немає й не може бути майбутнього.
Ідучи стежкою життя, ми озираємося назад, щоб пригадати все те хороше, що було
колись, і ставимо перед собою ціль – зробити так, щоб таких моментів було
якомога більше в майбутньому .
Наприклад, я займаюся плаванням. Перше досягнення мені далося нелегко. Це було
третє місце на змаганнях, але я добре запам’ятала ті відчуття. Вони допомагають
мені знову й знову йти до перемоги й отримувати її, мобілізувати всі
сили. Тому ось уже три роки поспіль я втримую перше місце серед учасників мого
віку.
Завдяки минулому, люди вчаться на своїх помилках, намагаючись уникати їх у
подальшому житті. Знання історії дає нам можливість ураховувати досвід
минулих поколінь. Це велике надбання, яким ні в якому разі не можна
нехтувати. Народ, який не знає своєї історії, легко перемогти й
знищити.
Прикладом може слугувати кіноповість Олександра Довженка «Україна в огні».
Німецький офіцер Ернст фон Крауз говорить своєму синові, що українці –
єдиний народ, який не вивчає свою історію, тому його легко перемогти.
Олександра Довженка понад усе хвилювала проблема вивчення українцями історії
рідного краю: ніхто не хотів учитися на історичному факультеті, професорів
заарештовували, студенти знали, що історія – це паспорт на загибель. Усе це –
наслідки тоталітарної системи, які не мають права на майбутнє.
Отже, ідучи до майбутнього, ми повинні оглядатися в минуле, обов’язково
враховувати його позитивний досвід, уникати помилок і поразок .
</span>
Головними героями більшості творів відомого американського письменника Д. Лондона є мужні люди, які приваблюють нас своєю сміливістю, рішучістю і силою духу. За своє життя він зустрічав багато таких людей серед моряків, золотошукачів і представників інших професій, в яких саме такі якості завжди були найголовнішими. У той же час письменник мав змогу спостерігати, як люди, сильні фізично і морально, прибувши на Аляску, поступово втрачали кращі людські якості, забували про людські обов’язки щодо друзів, про взаємодопомогу та турботу про оточуючих. І все це відбувалося тому, що вони засліплювалися жагою збагачення, жагою стати найсильнішими за рахунок золота, а не за рахунок справжніх людських якостей. Саме з цієї причини Д. Лондон і створив оповідання під назвою «Жага до життя», в якому головним героєм стала людина, яка зрозуміла, що не золото та багатство головне в нашому житті.
Автор у цьому оповіданні навіть імені не надає своєму героєві, бо на його місці може бути-будь хто, будь-хто може зрозуміти, що головними цінностями у нашому житті є не гроші, а справжні людські якості – дружба, взаємодопомога і турбота про інших. Тому й називає письменник головного героя просто Людиною, але Людиною з великої літери. І це достатньо символічно, тому що ця Людина у всіх випробуваннях на своєму життєвому шляху на втрачає людського обличчя. Головний герой оповідання завжди поводиться у відповідності з нормами моралі, і це на відміну від іншого персонажу, очі якого засліплені блиском золота, а душа якого затьмарена жагою до збагачення. Ім’я цього персонажу у творі Д. Лондона «Жага до життя» – Білл.
Протиставлення двох чоловіків дає нам змогу краще зрозуміти, хто з них обрав дійсно правильний шлях. За сюжетом оповідання Білл зраджує свого напарника і залишає його без підтримки у складній, навіть небезпечній ситуації. Його товариш ледве тягає ноги, кульгає, одну з ніг він підвернув. Але для Білла головне – це золото, він не може його кинути, бо жага до збагачення переважила в цій людині всі інші почуття, навіть інстинкт самозбереження. А той, хто залишився справжньою Людиною, йде по слідам Білла і спостерігає все, що відбувається з його недавнім товаришем.
В решті-решт Людина бачить, що Білл так і не кинув золота, саме тому він і загинув. Це досить гіркий урок для інших. Перш за все це трапилося тому, що Білл втратив людські почуття і бачив перед собою лише блиск золота. Він був надто жадібний, але чи потрібно тепер йому золото? Та мертвим вже нічого не потрібно і не має ніякої користі бути майже багатою людиною і загинути. Краще вижити, навіть відмовившись від мішка з цим презренним металом. Людина це розуміє і залишає золото, яке в тих обставинах було лише зайвим у дорозі тягарем. Відчуваючи надзвичайний голод, Людина все ж-таки залишає останки Білла, по-людськи ставиться до нього і до мертвого, навіть після того, як Білл його зрадив. Зібравши усі сили, що залишилися, Людина бореться із хворим вовком і перемагає його у жорстокому нерівному двобою. Перемагає Людина і страшний холод Аляски. Не дає вона смертельним золотим блиском занапастити свою душу. Перемагає, бо у всіх випробуваннях залишається сильнішою. Залишається сильнішою не завдяки багатству, а завдяки тому, що у найскладніших ситуаціях не втрачає людські цінності и завжди залишається Людиною з великої літери.
Збережи юний друже Україну
Порадуйся ще мить за червону калину
Послухай як птахи співають
Яскраві яблука дозрівають
А якщо ти не будеш Україну зберігать,
Не будуть яблука дозрівать,
Не буде червоної калини
Не буде такої спокійної днини.
Тож задумайся юний друже
Не відношся до цього байдуже!