На аеродромі стояв незвичайний, кольоровий, барвистий невеличкий літак, який запрошував всіх дітей у незабутню подорож.
Бабуся на своєму городі завжди насаджувала чорнобривці, майори, ромашки та інші барвисті квіти.
Широкою, асфальтною, розпеченою на сонці трасою мчав автомобіль.
Це були справжні, предані, вірні друзі.
Ось і діждалися, як всю землю, луги, поля та озера вкрив пухкий, перший сніг.
Ты можешь вечно на меня смотреть. Я никогда не буду смеяться
Велика ВIтчiзняна вiйна,скiльки лiт ми памятаемо протебе та бедемо памятати.ти багато чого забрала в нас й зруйнувала.та сьогоднI э таки люди до яких можно звернутися та почути усi подии яки вони бачили своими очима це ветерани..э..
Прекрасний,
беззубий,
розбитий