Щодня [ш ч о д н` а] - - о - = о 5 букв, 6 звуків, 2 склади (що-дня)
ходжу́→[хаджу]
В слове «ходжу́»: слогов—2 (хо-джу), букв—5, звуков—5:
завдання( з а в д а н:( м який) а) букв 8 звуків 7
Криничка - криниця, криниці, криницею
Джерельце - джерело, джерельна, джерельний, джерельним
Течуть - течія, текти, потекла
Дорослі часто повторюють, що потрібно вчитися. Не просто вчитися, а вчитися добре. Я ходжу кожен день в школу, де отримую якісь певні знання. Всьому навчити там не можуть, але ми можемо в школі отримати основні знання, які будуть розширюватися з часом.
Я хочу зрозуміти, навіщо мені потрібні ці знання. Вчитися - це означає брати участь у процесі отримання певної інформації. Якісь пізнавальні повідомлення надходять до нас від батьків, щось ми дізнаємося в навчальних закладах (школах, різноманітних секціях, студіях). Також ми щось взнаємо з телевізорів і комп'ютерів.
Насправді,школа це не так страшно як здається... У школі ми більше пізнаєм себе,спілкуємось,а завдяки цьму розвиваємось, пізнаємо світ та себе у ньму... Школа-це наш другий дім,так подумати скільки часу ми проводимо вдома і скільки в школі. Багато хто каже ніби школа це не цікаво та взагалі не потрібно,а от якщо замислитись,завдяки класному керівнику ми зрозуміли,що, якщо щось трапиться требе допомогти,а от завдяки вчителю з географії ми знаємо куди нам краще поїхати відпочивати.. Кожен вчитель вкладає у нас частку своєї душі,і я за це дуже вдячний.Мені подобається навчатися в школі тому,що я дузнаюсь щось нове і потрібне для мого подальшого життя!... как-то так можешь написать.)
Лемури – одні з найекзотичніших приматів у природі. Місцем проживання
цих тваринок є острів Мадагаскар. У цей надзвичайний день ми розповімо
вам дещо цікаве про лемурів.
Вони живуть зграями з 10-12 особин, не цікавлячись деревами, віддають
перевагу посушливим лісам і значну частину часу проводять на землі.
Лемурів рідко можна зустріти в зоопарках, надто важко їм
пристосовуватися до неволі.
Цікаво, що котячі лемури – вегетаріанці, що віддають перевагу соковитим фруктам та ягодам.
Коли ці тваринки пасуться в траві, то дуже високо задирають свої
хвости. Таким чином вони зможуть легко одне одного контролювати, та й
загубитися їм буде важко.
Якщо комусь із зграї загрожує небезпека, то сигнали лемури передають
за допомогою специфічного запаху. Тут в нагоді стає хвіст. Лемур
притискає його до пахви, де розташовані пахучі залози, і потім дуже
високо підіймає його. Таким чином він підтримує зв’язок з іншими членами
зграї. З таким хвостом він не загубиться навіть у хащах.
Щодо різновидів лемурів, то їх дуже багато. Один із найбільших за
своїми розмірами представник лемурів «сіфака» живе на Мадагаскарі. У
нього яскраве забарвлення – чорно-біле хутро з коричневими плямами.
<span>Не менш цікаві «істинні лемури», котрих називають ще «мишиними». Вони
значно менші за сіфаку. Довжина їхнього тулубу становить 13
сантиметрів, а хвіст – 15. Цікавим є те, що ці лемури заздалегідь
готуються до засухи, що доволі часто охоплює простори острову. Навколо
свого хвоста вони відкладають жир, який потім дозволяє їм протриматися у
засуху.</span>