Здрастуй, Олесь.
Я дізнався про тебе нещодавно на уроці української літератури.
Не засмучуйся словом «дивак», вважай його компліментом за свою індивідуальність.
Дуже добре, що ти любиш спостерігати за природою, допомагаєш тваринам і рослинам. Коли прочитав про тебе і сосну, теж почав приглядатися до дерев. І що найцікавіше, вони тепер видаються мені по-різному: темними химерами в зимовий вечір, нареченими на весні, з кошлатими зеленими шапками влітку.
На жаль, урок природознавства колись мене мало приваблював. Ти навчив мене бути уважним та спостережливим. Тому й урок географії тепер дуже зацікавив мене. Який предмет найулюбленіший для тебе?
Дізнався, що твоє захоплення – це малювати картини на снігу. Я живу у великому місті, на його тротуарах сніг довго не залежується.
Але я відвідую спортивну секцію. Коли хтось буде ображати тебе, кажи усім, що маєш сильного захисника.
А ще я знаю, що ти добре вчишся. З тебе можна брати приклад. Хотів би стати твоїм другом. Зустрітися, поспілкуватися. Впевнений, що нам буде про що розказати один одному.
Бажаю залишатися тобі надалі самим собою, добрим та милосердним. Якби б більше було таких людей, як ти, світ був би набагато добрішим…
Якби я мала змогу змнити зовнішність то я би насамперед була більш відкритою з новими людьми!Тому що перше враження про мене часто буває помилковим)Не гіршим чи кращим--просто іншим.Змінила б дещо в особистому житті...Хотіла б мати можливість заробляти гроші особисто улюбленою справою..))То все що написане з верху-це дрібниці.Понад усе я хотіла б щоб всі люди на нашій планеті були здоровими та щасливими.А най більш близі мені люди!..
Коли я влітку жив у бабусі, стався один цікавий випадок. У бабусі був красивий чорний кіт Мурчик. Він був дуже розумний, але мав незалежний характер. Він вільно гуляв по окрузі, наганяючи жах на сусідських котів та навіть їх господарів. Якщо його брали на руки, він відразу виривався і міг подряпати.
І ось одного разу Мурчик зник. Раніше він іноді пропадав на ніч, щонайбільше на добу. А тут не з’являвся вдома тиждень. Всі засмутилися, бабуся боялася, що з котом щось сталося. Вона ходила по вулицях, питала сусідів, але Мурчика ніхто не бачив.
І ось якось ми з бабусею проходимо повз одного будинку, а там сидить біля хвіртки чорний кіт, дуже схожий на Мурчика. Ми зупинилися, а він швидко підбіг та почав тертися нам об ноги. Це був Мурчик. А виявилося, що господарі цього будинку поїхали на кілька днів і випадково залишили кватирку відкритою. Мурчик вліз всередину, бо звідти пахло рибою. Сусіди сушили її в кухні на вікні. І Мурчик в їх відсутність ласував рибкою. А коли сусіди повернулися і помітили, швидко виліз і втік.
Ми живемо на Україні. Наша Батьківщина здавна славилася не лише щедрим урожаєм, родючими землями та багатими лісами. Найбільше, чим завжди дивувала весь світ Україна - це українці. Працелюбні, терплячі та горді. У всі часи вороги намагалися захопити наш край, висмоктати з нього всі багатства , а людей забрати у рабство. Хто лише не нападав на наші землі. Всі нападники намагалися зробити з українців рабів, змушуючи забути рідну мову та вірити у їхнього бога.Але українці - волелюбний народ. Ще не народилася та сила, яка б змогла поработити нас. Наші предки відвоювали для нас вільну Україну, ціною своєї крові, своїх життів. Багато з них полягло у цих тяжких битвах задля того, щоб зараз ми вільно ходили до українських шкіл, вільно спілкувалися рідною мовою, молилися у своїх церквах і працювали на себе. Основний заповіт, який залишили для нас наші предки - берегти Україну, її гордість, її свободу, її волю. Тому ми повинні любити і берегти наш край,обороняти Україну від загарбників. І ніколи не забувати про тих, кому ми завдячуємо за те, що живемо у вільній, незалежній державі, пам'ятаючи слова великого Шевченка: І мене в сім'ї великій, В сім'ї вольній, новій Не забудьте пом'янути Незлим тихим словом.