Отже, найголовнішим питанням казки є: чи може людина, нічого не роблячи, досягти результатів. Чи не так і сьогодні багато хто з нас приймає все те, що дають нам батьки, за своє. Але ми маємо кимось стати, щоб досягти власних результатів. А у цьому допоможе наполеглива праця. Людина має бути гідною своєї долі. <span>Мертвий дух Цахеса був не здатний стати шляхетним, звичайно, все вирішували і навіть сьогодні вирішують гроші й статус у суспільстві. Змінились покоління, змінились часи, та проблеми нікуди не зникли. Але так хочеться вірити, що це — не наше майбутнє. Так що ж потрібно, щоб світ став таким, яким він є у наших думках — гарним, чистим? </span> <span>Усі люди народжуються однаковими. Надалі їх відрізняє те, який життєвий шлях вони вибирають. Недарма Гофман поділив світ на ентузіастів і філістерів. Саме такими шляхами й ідуть люди. Звісно, на світі ще залишилися ті, які намагаються всього досягти самостійно. А я пропоную розглянути світ інших, світ філістерів. Які вони, звідки з'являються? </span> <span>«Цахеси» серед нас. Це ще одне питання, яке ставить перед нами Гофман. Це так само звично, як ми спимо чи їмо. Мене засмучує лише одне — чому їх не можна змінити, чому їх так важко перевиховати? Цахесів породжує «хворе» суспільство, що втратило моральні й духовні орієнтири. Невже ми живемо у такому суспільстві? Люди, засліплені хибними ідеями, створюють собі подібних, а потім ми від цього страждаємо. Так і народжуються Цахеси, які йдуть до кінця, не помічаючи нікого іншого. Які заслуги, такі нагороди, але колись правда все ж таки переможе. І це станеться тоді, коли такі люди, як Бальтазар і Про-спер Альпанус, візьмуться за справу. А поки що всіх все влаштовує. Хіба не прикро, що одні мають усе незалежно від своїх здібностей, а інші завжди будуть від цих нуворишів залежними та обмеженими в своїх діях, навіть якщо віддадуть свій справі всю душу? Сподіваюсь, що світ позбудеться цахесів. На жаль, не сьогодні. Поки що люди не винайшли ліків проти них, але правда з'явиться. Не зараз, але світ звільниться від таких людей, що купують собі дипломи, чини, нагороди. Люди хочуть змінити усе, але кажуть: «Краще я так поживу, мені не хочеться втручатися у ці проблеми». Я вірю у краще. Коли люди позбудуть-ся байдужості, страху, коли перестануть перетворюва-тися на філістерів, у світі з'явиться душевна чистота, чистота думок, душевний спокій, ми станемо творцями прекрасного. Ось таку яскраву картину життя подає нам автор, на якій зображує вирішення питання щодо правильності вибору життєвого шляху. Люди, за вами вибір — який світ оберете ви: ентузіастів чи філістерів?</span>
<span>Ліричні пісні «Зів’ялого листя» він сам назвав найсуб’єктивнішими з усіх, що з’явились у нас з часу автобіографічних поезій Т.Шевченка, але «найбільш об’єктивними у способі малювання складного людського чуття».</span>Бо ці верші нібито не схожі один на одного , але мають щось спільне, те що їх об*єднує. Ліризм пронизує саму композицію книги. Пісні її — це три «жмутки» зів’ялого листя. Розповідаючи про муки свого нерозділеного кохання, герой ніби розриває жмуток за жмутком, розкидає зів’яле листя своїх пісень, щоб воно, підхоплене вітром, щезло безслідно.
Песнь о Вещем Олеге является балладой.(Дополню о балладе) Баллада-лироэпическое произведение,то есть рассказ ,изложенный в поэтической форме,исторического,мифического или героического характера. Сюжет баллады обычно заимствуется из фольклора.