Гектор, это один из самых великих воинов ( героев ) Трои. Который сражался за честь и свободу своего народа, в отличии от своего брата Париса. Который из-за любви погубил свой народ. Его прославляет именно потому, что он отважился стоять в первых рядах своей армии, а также выступил в прямое сражение с Ахиллесом и при этом, героически погиб.
<span>Пушкин восхищался Пугачёвым и писал про него не так плохо как Есенин</span>
<span>Мы встретились с нею случайно,И робко мечтал я о ней,
Но долго заветная тайна
Таилась в печали моей.
Валерий Брюсов перекрёстная рифма
Не о любви прошу, не о весне пою,
Но только ты одна послушай песнь мою
Георгий Иванов парная рифма
Нет, не тебя так пылко я люблю,
Не для меня красы твоей блистанье:
Люблю в тебе я прошлое страданье
И молодость погибшую мою.
Михаил Лермонтов кольцевая рифма
Любовь и дружество до вас </span><span>Дойдут сквозь мрачные затворы,
Как в ваши каторжные норы </span>Доходит мой свободный глас. <span>А.С. Пушкин "Во глубине сибирских руд"-кольцевая
Ко мне, мой младенец; в дуброве моей
Узнаешь прекрасных моих дочерей:
При месяце будут играть и летать,
Играя, летая, тебя усыплять. (В.А. Жуковский)-парная
Перед своим зверинцем,
С баронами, с наследным принцем,
Король Франциск сидел;
С высокого балкона он глядел
На поприще, сраженья ожидая;
За королем, обворожая
Цветущей прелестию взгляд,
Придворных дам являлся пышный ряд.-парная
ААББ – парная рифма
Наша Таня громко плачет -А
Уронила в речку мячик -А
Тише, Танечка, не плачь, -Б
Не утонет в речке мяч! -Б
AББА – кольцевая рифма
Нет, не тебя так пылко я люблю, -А
Не для меня красы твоей блистанье: -Б
Люблю в тебе я прошлое страданье -Б
И молодость погибшую мою. –А </span>
Я хотел бы быть похожим на Дергоментума, он в мифологии показывает себя с отрицательной с стороны пытаясь отбить девушку у Геракла, но Геракл говорит ему: « не трож деву мою, ибо голову срублю твою ». Дергоментум после данных слов стал боятся Геракла и покинул его земли.
Вернувшись на родину, Дергоментум впадает в огромную спячку, в которой осознает, что во многом был не прав и по жизни вел себя плохо, взяв свой меч, он пошел на красную ангору ( гору в переводе с древне-мифологического ) и скинул его в жерло горы.
Именно потому, что Дергоментум смог побороть в себе зло и исправить свои ошибки, он очень мудрый. Вот почему я хочу быть похожим не него.
Вір на тему: Проблема вибору в трагедії «Гамлет»<span><span>Для мислячого людини проблема вибору, особливо якщо мова йде про вибір моральному, завжди важка й відповідальна. Безсумнівно, кінцевий підсумок визначається рядом причин і в першу чергу ціннісною системою кожної окремої особистості. Якщо у своєму житті людин керується вищими, шляхетними поривами, він, швидше за все, не зважиться на антигуманний і злочинний крок, не порушить відомі християнські заповіді: не убий, не укради, не прелюбодействуй і т.д. Однак у трагедії Шекспіра «Гамлет» ми стаємо свідками трохи іншого процесу. Головний герой у пориві мести вбиває кількох людей, його вчинки викликають неоднозначні почуття, але осуд у цьому ряді коштує на останнім місці</span><span>«Бути або не бути, от у чому питання», – сумніву терзають головного героя аж до фінальної сцени. Він вражений тими подіями, які нежданно-негаданно обрушилися на його голову. Смерть батька в результаті кровожерливого й підлого вбивства, зрадництво матері, що, здавалося, так любила батька, але менше ніж через два місяці вийшла заміж за брата покійного й розділила з ним трон. Мати Гамлета важко назвати злочинницею, але в очах сина на ній лежить тяжка моральна провина: вона порушила борг вірності, забувши покійного чоловіка</span><span>Гамлет бачить дві зради людей, зв’язаних сімейними й кревними узами: його матері й брата короля. Якщо вже найближчі люди переступають закони споріднення, то чого можна чекати від інших? Ілюзорні подання звалилися, і це змушує Гамлета по-новому глянути на навколишню дійсність. Мир навколо для нього не просто спохмурнів – він перевернувся, виявивши виворіт звичних цінностей, понять, ідеалів, які раптом придбали «подвійний зміст», багатозначність. Перед ним з’являється маса недозволених питань, і головний з них: чи треба боротися з існуючою несправедливістю або варто примиритися з тим, яка життя?</span><span><span>Можна </span>припустити, що до страшних подій, що порушили його щиросердечний спокій, Гамлет був людиною цільним, його думки й воля не розходилися зі справою. З тих пор як Примара зажадала помститися кривдникові, Гамлет постійно відчуває протиріччя: його свідомість ясно говорить, що він повинен зробити, але йому не вистачає волі, рішучості. З іншого боку, можна припустити, що аж ніяк не відсутність волі залишає Гамлета довгий час без дії. Недарма тема смерті постійно виникає в його міркуваннях: вона перебуває в прямого взаємозв’язку з усвідомленням тлінності буття</span></span>