До Клима я ставоюсь добре. Я вважаю, що не кожен зможе погодитися бути таємним агентом ТТБ. Він хоробрий, добрий, сміливий, щедрий, щирий. Йому було важко, але він справився зі своїм заданієм. Коли він взнав, що його бабуся агент ТТБ, то він дуже здивувався. Клим мені дуже сподобався.
характерними ознаками бароко в літературі є контрастність, динамізм, поєднання реальності та ілюзії ,емоційна напруженість, складні метафори, символи, алегорії.
по-перше, не бездомна, а бездонна
Кожне своє враження, кожне переживання людина виливала в пісні. Релігійні почування висловлюються в лірницьких піснях; тяжка праця на своїм власнім полі — в обжинкових та косарських піснях
Духовне життя людини знайшло вираження у народних піснях і має форму яскравих епітетів, що повторюються (чисте поле, червона калина, зелений явір, красна дівчина, вірний кінь, бистра річка та ін.).
З українських пісень ми бачимо, як глибоко народ відчував красу життя. Народні пісні криють у собі таку силу уяви та багатство щирих переживань, що стали джерелом натхнення поетів та письменників. Свою найкращу повість "У неділю рано зілля копала" Ольга Кобилянська побудувала на відомому мотиві народної пісні "Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці". Використовуючи сюжет цієї ж пісні, Ліна Костенко створила роман у віршах "Маруся Чурай". Але народні пісні не тільки надихали літераторів, вони, перш за все, звеселяли сірі будні українців, були розрадою в тяжку годину, поліпшували настрій, полегшували важку працю.
Наш народ має багату скарбницю пісень, казок, легенд, переказів, дум, якими можна пишатися як райськими квітами. Деякі з них пройшли крізь довгі століття і ще сьогодні причаровують блиском дорогоцінних самоцвітів.
В книге Юрия Винничука
"Место для дракона" все переворачивается с ног на голову: дракон вовсе
не февраль и кровожадный хищник, поедающий пышных молодых, а хороший
травоядный мечтатель и романтик. Радуется бабочкам, пишет стихи и читает
Библию. У его пещеры вместо человеческих останков радуют глаз ухоженные
клумбочки мальв, а свое пламенное дыхание он направляет только вверх -
чтобы не уничтожать природу. А самое интересное, что дракон, он же
Григорий, пишет стихи.
Только одна вещь остается неизменной: в мире до сих пор действуют
"драконьи законы". Традиции, мыслит обладатель, в княжестве которого
миролюбиво живет дракон Григорий, обязывают что-убить дракона. Поэтому
княжеские посланцы созывают рыцарей с отовсюду, однако, собравшись
вместе, отважные рыцари ... разъехались, ведь "свирепый хищник" и
понятия не имел с кем бороться, чтоб не нанести никому вреда.
Вот такая каламбурная завязка Винничуковои повести-сказки. Далее, как по
сценарию, начинается коварная игра на человеческих, то есть на
драконьих, эмоциях: князь все чаще наведывается к своему будто вторая
дракона и рассказывает о хлопотах через него. Слаб Григорий, он же
"кровожадный" дракон, соглашается драться с рыцарями, чтобы угодить
князю.
"Жизнь обладателя не стоит и одной строки поэта", - в отчаянии говорит
Григорию его наставник и учитель, одинокий старый отшельник. - "Зачем
воспитывал в нем понимание красоты и добра? Зачем сделал из него поэта?
Поэты так тяжело умирают, и нет им в этом мире места, потому что они
приезжие ".
Продолжая демонстрировать весь парадокс происходящего, автор заключает в
уста драконы не менее парадоксальную прощальную молитву к Господу.
Но принесло убийство дракона спокойствие и мир в княжество? Нет, оно
только пробудило злые инстинкты. "Что произойдет, когда народу будет
мало смерти змея, потому что зло ним не иссякло? Что будет, когда он
бросится искать и другие источники зла? Одного дракона на всю страну
мало. Где взять еще столько драконов, чтобы каждый имел кого распять?
Где взять столько юд, чтобы имели кого переложить вину? Когда народ не
имеет кого проклинать - силы его ослабевает. Боже Пошли нам драконов! »-
Размышляет автор.
Дополняет эти апокалипсистични размышления фастасмагория о тоталитарном
город крыс "Добро пожаловать в Щуроград". Автор говорит устами главного
персонажа: "Мы народ лириков, а не воинов. И уже поэтому обречены на
гибель. Народ, который не породил ни диктатора, не может называться
нацией. Это только толпа, объединенная языком, вышивками и песнями о
бессмертии. Учтите - поют о бессмертии, находясь на пороге смерти! »На
таких несколько жутких мыслях хотим завершить наше повествование. Все
остальное пусть подскажет сердце и прочтения пророческого "Места для
дракона" - второй книги из серии "Произведения" Юрия Винничука.
1. В - метафора.
2.1) сумний роздум про безталанну долю
України<span> - Б «Ой три шляхи широкії...» ,</span> Ґ «Думи мої, думи мої...»Т.Шевченко
2)замилування
весною, вдячність їй за щедрість<span> Л.Українка « Давня весна»</span>
3)
прохання поета до музи залишатися з ним на чужині<span> «Думи мої, думи мої...» Т.Шевченко
</span>
4)
захоплення вічною красою життя, молодістю й коханням<span> «Васильки»</span>
3.
1 Калитка – Б жадібність
2 Копач - Ґ
мрійливість
3 Невідомий – Г хитрість
4 Мотря – В<span> сором’язливість</span>