Морфологія - це розділ граматики, який вивчає форми слова ( словозміну і формотворення).
Я вважаю людська душа - криниця чистої води, тому що з самого народження наша душа як чистий листок бумаги і тільки життя напише на цьому листку погані чи добрі строфи.Звичайно, навпаки, говорять "Людська душа - сутінки". Люди з чистою душею, на жаль трапляються все рідше і людського тепла деколи не вистачає нам усім. Коли я міркую над цією темою, мені, насамперед, хочеться думати, що люди, незважаючи на ті важкі ситуації, які їх оточують, не зачерствіли, залишилися доброзичливими і гостинними.
Осіння пора! Як заворожує вона своєю красою. Але найбільш чаруючим і гарним постає перед нами осінній ліс.
Чудово, неначе в казці! Все навколо виблискує під яскравими
промінчиками лагідного сонечка. Вже не почуєш веселих пісень
дзвінкоголосих пташок. З дерев повільно опадає останнє листя, наче
пофарбоване чарівним пензлем у жовтогарячий колір. Воно замріяно кружляє
у повільному таночку, поки тихо долетить до землі. Приємно йти
доріжкою, коли під ногами лагідно шарудить різнобарвний килим осені. А
вітерець, пустотливо граючись, розносить по всьому лісу приємні пахощі
достиглих ягід. Поважно хитають маленькі ялинки та високі сосни своїми
вічнозеленими верхівками, ніби мирно розмовляючи між собою. Тільки
свіжий подих вітру інколи порушує цю розмову. Аж ось у густих вітках
блискавично промайнула і миттєво сховалась руденька білочка — весела
сусідка всіх дерев і невпинна трудівниця.
А високо в блакитному небі безперестанку пливуть темно-сині хмаринки,
нагадуючи своїми обрисами різних казкових персонажів. Розсікаючи
небесну блакить, повагом летять і зажурливо курличуть журавлі.
Стаття в газету на морально-етичну тему.
Усі різні — усі рівні
Який загадковий світ у своїй грандіозній картині — поєднання людських всесвітів. Кожен із нас відрізняється один від одного зовнішністю, темпераментом, кольором шкіри, здібностями і найголовніше — своїм внутрішнім світом. Я такий же, як і всі, і я ні на кого не схожий. Я один-єдиний такий. Мій внутрішній світ неповторний, яким би він не був. Так само є неповторним світ тих, хто поруч зі мною.
Людина має не тільки біологічну суть, а ще й соціальну (політична тварина — так образно висловився Арістотель). Ми не можемо жити поза суспільством, не створюючи держави. Ми постійно потребуємо спілкування, ми не можемо бути самотніми. А той, хто не живе в суспільстві, той або надлюдина, або морально недорозвинена істота (Арістотель). Ми пов'язані один з одним тисячами невидимих ниток, здавалося б, очевидні речі слід належним чином сприймати, та наступає якийсь момент і комусь захочеться обірвати ці нитки. Так починаються війни.
Проблема «усі різні — усі рівні» стара як світ. Стільки зусиль було докладено до вирішення проблеми щодо поєднання рівності й індивідуальної свободи. Згадаймо Біблію: ми створені за образом і подобою Божою, отже, ми — рівні. Ми маємо вуха, але не чуємо. Тільки в XX столітті ми пережили дві світові війни. Експеримент з СРСР теж не вдався, не вдалося тоді створити суспільство Рівності й Братерства. Яке вже там братерство, коли Росія стала «первой среді равних» (Й.Сталін).
На мою думку, західні демократії правильно вирішили створювати в себе громадянське суспільство, яке дає кожному простір для самовираження, самореалізації поза державою, яка схильна нехтувати особистістю. Людина приречена на свободу, постійно знаходячись у ситуації вибору. Створюючи себе, ми створюємо світ. Обираючи себе, ми обираємо все людство. Усе надзвичайно просто і надзвичайно складно: «Царство небесне» в нас самих. Людина створена для добра, добро запрограмоване в ній, інакше людство вже давно б загинуло. Дійсність буде такою, якою зроблять її зусилля мільйонів людей. Треба зовсім небагато духовної роботи над собою, щоб стати терпимим і сприймати кожного таким, яким він є. Ми громадяни одного світу. Ми рівні. Світ у наших руках. Всесвіт один і той же для всіх. Мудрі слова були колись сказані Сенекою: «Я пишаюся не тим, що я громадянин Риму, а тим, що я громадянин світу». Ми є унікальними й неповторними. Ми — часточка загального. Ми — рівні.
<span>Про це слід думати, говорити, писати. Саме з таким підходом, залишаючись різними й рівними, ми зможемо захистити це крихітне життя у Всесвіті — Землю.</span>