1)Людина у будь-якому стані не палає духом.
2)Вона обирає рішення, які не завжди є бажаними.
3) вона веде свій народ на правильний шлях.
МОВА – ЦЕ ДОЛЯ НАШОГО НАРОДУЗізнаюся: люблю читати-перечитувати полум’яні рядкиславетного українського Поета, Громадянина, віднедавна ГерояУкраїни Дмитра Павличка.Ось і ці:Бо мова – то не звук, а думка боготворна,Зерно, що хліб дає й життя снагу святу.Скільки величної мудрості й глибини закладено у них?!?!А й справді, ключем до розуміння проблем нашого буття виступаємова. Воістину, як казав мудрець, царице душ людських.Пристрасті навколо мовних проблем не вщухають, і конфлікт міждвома поширеними в Україні мовами виразно загострюється.Російській мові вдалося витіснити і замінити українську на значнійтериторії її поширення у головній функції, яку виконує мова, –функції засобу спілкування між людьми. Викривлена абодеформована мовна ситуація блокує реалізацію іншої надзвичайноважливої ролі національної мови – об’єднавчої. Відбувається те,про що знали ще древні римляни: чия мова – того й влада, чия влада– того й мова.Однією з основних причин боротьби за незалежність України, заправо народу мати власну державу було мовне читання. Першимкроком до проголошення незалежності стало оголошення 1989 рокуукраїнської мови державною в Українській РСР. У прийнятому тоді“Законі про мови” зазначалося, що “українська мова є одним звирішальних чинників національної самобутності українськогонароду”, її державність забезпечує “гарантування його суверенноїнаціонально-державної майбутності”. У “Декларації про державнийсуверенітет України”, прийнятій Верховною Радою Української РСР16 липня 1990 року, з-поміж іншого вказувалося: “Українська РСРзабезпечує національно-культурне відрод-ження українського<span>народу, його історичної свідомості і традицій, національно-</span>
Друзі друзі друзі!
Робим ми із вами,
Українську мову,
З вами.
І піде ми з вами ми гуляти!
Слідом за зульфатом прийшов і дідусь Гареєв, низенький, сухоплечий, у ватяних штанах, вовняних шкарпетках і гочтроносих шахтарських чунях
Повість «Кайдашева сім’я, зацікавила мене ще з перших сторінок. Мені сподобалося те, що автор не хватав зірок з неба, а змалював реальну сім’ю, котру можна зустріти у любий час. Нажаль, проблема егоїзму та жадібності стає для нас гострішою з кожним роком. Саме на фоні ціх проблем і розвивався сюжет повісті.
Я вважаю, що кожен читець нашого покоління буде зацікавлений повістю «Кайдашева сім’я». Тому що у ній зустрічаються вічно актуальні проблеми. А саме: виховання дітей – нажаль, деякі батьки виховують своїх чад без особливого ентузіазму та настає час, коли дорослі дітки відплачують їм за усі свої дитячі травми. Також, взаємовідносини між батьками та дітьми – я бачила багато прикладів, коли діти кидали своїх батьків, не допомагали їм та й не поважали. Я можу назвати ще багато проблем, котрі роблять повість актуальною, але не тільки вони підтримують зацікавленість нових поколінь вже багато років.
Повість дає нам шанс навчатися на чужих помилках. Адже, тільки подивившись на конфлікти, котрі замальовуються у повісті, ми можемо зберегти себе від подібної участі. Людина, читаюча повість «Кайдашева сім ’я» зможе зрозуміти, що із-за маленької сварки рушиться уся міцна родина. Також, завдяки автору, котрий вміло описує характер головних героїв, ми можемо стати на їхнє місце та подивитися на себе та на свої помилки.
Саме все це робить повість «Кадашева сім’я» актуальною та цікавою читачу різного віку. Я вважаю, що ця повість, котру сотворив надзвичайний митець І. Нечуй-Левицький буде актуальною ще багато століть саме із-за свого цікавого та реалістичного сюжету.