Люди печуть запашний хліб з давних давен.
Ліс вкрився сніговою ковдрою зранку.
Люди розділяють щастя друга і розділяють прикру бід свого друга.
Усвідомлення батьківщини до кожного з людей приходить по-своєму. Але приходить час - і кожний розуміє нерозривну єдність із рідною землею. Адже на цій землі зросли наші діди і батьки, на ній вчилися ходити ми і зроблять перші кроки наші нащадки. Споконвіку боронили цю землю наші предки, берегли її як найцінніший скарб. Вона завжди була їхнім багатством, яким пишались і захищали. А беручи від природи її дари, люди розуміли, що цих щедрот буде значно більше, якщо вони берегтимуть природу.
У літературі кожного народу, серед її великих творців, є поети, імена яких оповиті невмирущою любов'ю і славою. Таким поетом українського народу є Тарас Шевченко, чия безсмертна спадщина - одна з найбільших вершин людського генія. Т. Шевченко - велетень духу, митець могутньої творчої сили, непримиренний борець проти будь-якого гноблення людини людиною. Поезія, мистецтво слова поєдналися в його творах з соціальною боротьбою і становлять з нею суцільний органічний сплав. Боротьбою за визволення народу, за соціальну справедливість і духовне розкріпачення мас Т. Шевченко здійснив найвище суспільне призначення поета. В історію людської культури він ввійшов не тільки як геніальний народний поет України, а й як найбільший, поряд з О. Пушкіним і А. Міцкевичем , поет слов'янства, як поет-гуманіст світового значення.<span>Інформація з сайту:http://chervone.com/forum/38-432-1</span>
Максималист - человек
крайностей. В юности быть максималистом прекрасно, поскольку это
способствуют формированию личности. Но пропадает ли максимализм с
возрастом или он трансформируется в нечто иное?
<span />
Черное или белое? Да или нет? Борщ или гороховый суп?
Если человек требует четкого ответа на эти вопросы, не давая времени на
раздумье, на сомнение, на поиск объективности, наконец, то можно
диагностировать абсолютно точно – перед вами классический максималист.
Стремление к абсолютной максиме – основная доминанта его характера,
диктующая, как правило, нетерпимость поведения.
Епітети: «білява хата», «лебеді рожеві», «тихі зорі», «золоте сузір’я», «хмільні смеркання», «сиві очі». Метафори: «мріють криками… лебеді», «темряву тривожили… півні», «танцювали лебеді», «заглядає в шибку казка», «лебеді… лоскотали марево», «…будуть мандрувати очі материнська і білява хата», «прий- дуть верби і тополі», «стануть… листям затріпочуть… душу залоскочуть». Порівняння: «лебеді, як мрії».