Я думаю так
ук-ра-їн-ською
Н. в. Тисяча чотириста дев"яносто дев"ять.
Р. в. Тисячу чотириста дев"яносто дев"ять
Д. в. Тисячi чотириста дев"яносто дев"ять
О. в. Тисячою чотириста дев"яносто дев"ять
Зн. в. Тисячу чотириста дев"яносто дев"ять
М. в. Тисячi чотириста дев"яносто дев"ять
"-это апостроф
Если, что я отличница
Пожалуйста дай мне баллы!
Спасибо зарание
Я- той хто мріє про сцену,
Я хотів би знати як це, на ній грати
Я чую ту саму поему
Я хочу її розіграти.
Я - той хто мріє про сцену...
* * *
Я уявляю собі сцену,
Я турбуюся про поему.
Я радію, що про неї мрію,
Я уявляю собі сцену...
Я знаю, що роль свою зіграю,
Я стверджую, що я її вже граю.
Я мрію про велику сцену,
Я намагаюся її досягти.
Я сподіваюся її знайти,
Я вірю, що ту роль зіграю.
Я мрію про велику роль.
Вдячність - це память, без якої немає майбутнього. Вдячність - це знайти серед сотні мінусів невеличкий плюс. Вона підтримує в людях бажання робити добро іншим. Бажання робити добро іншим - це любов. Невдячність часто зроджує нехіть бути доброчинним. Всі ми відчуваємо потребу визнання, коли зробимо щось, і брак того визнання зменшує почуття людської доброзичливості. Виявлена ж тепла, сердечна вдячність служити поштовхом до дальших добрих діл. Вдячність - це любов до того, хто зробив нам добро, а любові ніхто нікому силою не може накинути.
Взячність не скаржиться. Вдячність - це "у мене є значно більше аніж могло би бути". Вдячність - це інше імя щастя.