Дорога родина кайдашів!!!
Коли я читав про вас ,мені було дуже цікаво і в той же час шкода.
Ви сварилися із-за всіляких дурниць.
Пані Марійко ви працювали у панів і ви були доброю господинею але коли приЙшла до вас невістка Мотря,тови їй давали всілякі роботи.Мотрі це звичайно неподобалось і з часом Мотря не слухало Кайдашихи.Карпо захищав Мотрю,бо це ж його жінка.Яку роботу не робила Мотря або Марійка за них робив її Лаврін.
Пане Омельку ви один із найкращих майстрів у селі .Ви були середнюго статку якщо б ви не пили ,то я думаю що ви були б високого статку.Ви незвертали увагу на сварки між вашою жінкою і невісткою.Ви не пили по п'ятницях бо боялися втопитися у болоті але одного разу ви напилися і це закінчилось трагічно.
Лавріне на початку ти був хорошим уникав сварок але коли ти одружився з Милашкою,то ти дуже сильно змінився.Ти захищав Милашку коли на неї кричала Кайдашиха.
Мотря ти хороша господиня але на мою думку така господиня як ти повинна бути тільки одна на хазяйстві.
Милашко ти теж хорошо господиня ти послушна але з часом тобі надоїли вказівки Марусі і ви сварилися.
На мою думку вамКайдаші потрібно навчитися прислуховуватись одне до одного і все у вас буде добре.
ВИБАЧТЕ ЩО ТВІР МАЛЕНЬКИЙ ДОБАВТЕ ЧОГОСЬ СВОГО І БУДЕ ПРОСТО ШИКАРНО В МЕНЕ З ЦЕЙ ТВІР 12
Одного разу я почула пісню на вірші улюбленої Ліни Костенко «Люди, будьте взаємно красивими». Я слухала цей твір постійно. Знову і знову..
Коли я буду навіть сивою,
і життя моє піде мрякою,
а для тебе буду красивою,
а для когось, може, й ніякою.
А для когось лихою, впертою,
ще для когось відьмою, коброю.
А між іншим, якщо відверто,
то була я дурною і доброю.
Безборонною, несинхронною
ні з теоріями, ні з практиками.
і боліла в мене іронія
всіма ліктиками й галактиками..
В плей-листі було написано, що співає Ольга Богомолець. Я не знала, хто ця жінка. Але я пила пісню, музику, вірші, голос, і відірватися не могла.
Пройшов рік, може два.. Трапився Майдан. Одного разу я побачила на сцені лікаря. Трошки втомлена, трошки засмучена, вона вчила нас, як зігрітися в мороз, піднімала наш бойовий дух та висвітлювала наші душі своєю сонячною посмішкою, співала з нами вночі гімн та колядки. Тоді стало зрозумілим, — це саме та жінка, чий голос я постійно слухала..
І не знало міщанське кодло,
коли я захлиналась лихом,
що душа між люди виходила
забинтована білим сміхом.
І в житті, як на полі мінному,
я просила в цьому сторіччі
хоч би той магазинний мінімум:
—Люди, будьте взаємно ввічливі!
Чесна, смілива, сильна, проста, вона завжди була поруч. Допомагала, рятувала, підтримувала. Її не пускали на сцену, бо вона не угодна політикам і каже те, що відчуває, а не те, що потрібно. Але завжди, коли Ольга пробивалася до мікрофона, — немов сонечко виходило вночі.. І ставало не так холодно, не так страшно, не так безнадійно..
В мене часто питали, кого я бачу лідером, якому можна довірити Україну. Я відповідала, що лідерів виковує, виховує Майдан. Звісно, я навіть не могла собі уявити, що один з цих лідерів візьме на себе саме зараз таку велику відповідальність і порине в бруд політики, рятувати, лікувати пограбовану, покатовану державу. Коли я дізналася, що Ольга Богомолець зареєструвалася кандидатом у президенти, для мене це стало великою радістю. Сподіваюсь, народ України підтримає Ольгу, як вона підтримує людей. Інакше тоді не треба скаржитися, що нами постійно правлять негідники — ми ж самі їх обираємо. Вірю, що в цей раз ми дамо шанс Людині.
..і якби на те моя воля,
написала б я скрізь курсивами:
—Так багато на світі горя,
люди, будьте взаємно красивими!
Я ненавиджу коли так звані "друзі" придають або просто використовують тебе! Це принизливо коли люди втираються в довіру а потім виявляеться що вони зробили це не заради дружби! Справжні друзі це ті які тебе ніколи не зрадять, будуть с тобою завжди, справжній друг це той якому ти не боїшся розповідати таємниці, це той до якого хочется йти за допомогою у скрутну хвилину і цо той хто ніколи не буде заздити!))))
Скласти діалог на тему "Мова - цілюще народне джерело" пропоную так:
- Привіт, Марічко. Чого ти така засмучена?
-
Привіт, Оленко. Сьогодні на уроці української ми з вчителькою
обговорювали мовне питання. І я справді, мабуть, вперше, осягнула всю
суть цієї проблеми.
- Так, Марічко. Я згодна, це дуже сумно, коли більшість українців не усвідомлюють сили та величі власної мови.
- Не кожна з держав може похвалитись наявністю власної мови. А ми її маємо! Тож чого люди так ставляться до цього багатства?
-
Мабуть, через те, що не задумуються про це. Мова - це цілюще народне
джерело, з якого ми можемо почерпнути мудрість та знання. Якби влада посприяла розвиткові мови, тоді, можливо, українці б це усвідомили.
- Ти права. Дякую тобі за цікаву розмову. Вибач, але мені вже час бігти на заняття з англійської.
- Бувай!
Дивися ,фіалки які? Невидимі тобто їх не видно, отже Невидимі фіалки. "Видимі фіалки" так не говорять. Було би гарно якщо ти поставила мені лайк та підписалася на мене))