Не хлопець а золото — золото
<span>Кожному приємно, коли його називають золотою дитиною.</span><span>Мама дуже любила
свого єдиного синочка Василька, учня 5 класу. Хлопчик був не дуже
старанним учнем: вчився абияк, часто обманював, ображав друзів і був
дуже ледачим</span><span>Одного разу, коли Василько повернувся додому, мама лежала у ліжку, важко дихаючи. Їй була потрібна допомога. Хлопчик
викликав лікаря. І поки чекав швидку допомогу, вирішив зробити матуся
чай. Поставив чайник на плиту, а сам поклав голову на руки та заплакав.
Він думав: “Чому я не слухав матусю, не допомагав їй?”</span><span> Так
він гірко плакав і раптом почув голос. Підняв голову і побачив
маленького чоловічка з бородою у кумедному одязі. Гномик привітався та
сказав, що давно спостерігає за Васильком і готовий йому допомогти. </span>
— Що ти хочеш?
— Я дуже хочу не засмучувати маму, стати хорошим учнем, щоб у мене були друзі.
—
Я дам тобі три чарівні дарунки: сопілку, скриньку, клубочок. Вони
обов'язково тобі допоможуть, але ти повинен дуже постаратись змінитись.
<span> Раптом
у двері подзвонили. Василько пішов відчиняти. Приїхав лікар. Він зробив
мамі укол, виписав ліки. Хлопчик провів лікаря до дверей, чемно
вислухав поради, попрощався. Лікар на прощання сказав мамі: “Ви швидко
видужаєте. У вас не хлопець — золото”. З кухні пролунала сопілочка. Ось і
перше бажання здійснилось. </span><span> Син нагодував маму. Сів на кухні, відкрив скриньку чарівну і вперше вивчив самостійно домашнє завдання. </span><span> Зранку він поклав чарівний клубочок у кишеню з надією, що він допоможе знайти друзів у школі…</span><span><span>У
Василька усе налагодилось. Мама одужала, хлопчик добре вчиться, у нього
є справжні друзі. Він закінчив школу, досягнув успіхів у житті. </span></span>
Жила-была крыша,и вот однажды ночью к ней заглянул кот.Он просто гулял и ему было скучно.Они весело поболтали про жителей дома,про других котов,про воробьёв и синичек,которые целыми днями летали и весело чирикали и тренькали.С тех пор кот каждую ночь приходил в гости к крыше,они разговаривали,смотрели на луну и звёзды и мечтали. Этим вечером крыша с нетерпеньем ждала своего пушистого друга,но прошёл час,другой,а его всё не было.Один за другим гас свет в окнах квартир,ярче сетила луна на небе,а кот,как сквозь землю провалился.И на следующую ночь крыша не дождалась хвостатого любимца.Она не на шутку встревожилась и полетела его искать.Крыша очень переживала,что с котом могло что-нибудь случиться! Она заглядывала в каждое окошко,прислушивалась к каждому разговору,спрашивала у других кошек.Пролетая мимо третьего этажа,в окне крыша увидела своего друга:тот лежал на кровати,рядом с ним сидела маленькая белокурая девочка,глаза которой были полны слёз.У кота была замотана шея мягким тёплым шарфом.Оказывается он просто заболел и лежал с температурой,а его хозяйка старалась по-быстрее его вылечить.Крыша помахала ему рукой и кот так обрадовался ей!<span> Через несколько дней кот поправился,снова,как и прежде,пишёл в гости к крыше,они весело болтали и каждый из них был по-настоящему счастлив!Как хорошо,когда у тебя есть такие замечательные друзья!</span>
невибагливе житло ,ізоляція від навколишнього середовища
Ответ:Архітектура- будувати будинки
Скульптура - різні статуї
Т. Д
Объяснение: