Видатний просвітитель і письменник вісімнадцятого століття, визначний філософ Григорій Савич Сковорода в українській літературі займає особливе місце. Великий влив на формування таланту і поглядів цього мислителя мало життя суспільства тогочасної України. Це життя згуртувало дух письменника і зробило з нього непримиренного борця проти соціальної несправедливості, утвердило Г. Сковороду як гуманіста та демократа.
Г. С. Сковорода – великий митець. Його безсмертя і велич полягає у тому, що в час найжорстокіших утисків українського народу царизмом він став на захист прав звичайних людей. Вже тоді письменник і філософ Сковорода мріяв про справедливе суспільство, у якому кожен українець буде жити добре і щасливо.
Уся творчість цього видатного українця сповнена філософських роздумів про єдність природи і людини, про людське життя і щастя. Особливе місце в цій творчості займає ідея «сродної праці». Дуже шанобливо письменник ставиться до розуму і чистої совісті. Найчастіше у творах Г. С. Сковороди світ людських турбот контрастує із зображеннями чарівної української природи, йде одвічна боротьба життя і смерті, добра і зла.
Свої філософські погляди Г. С. Сковорода найбільш яскраво висловлює в байках, адже саме вони є одним з найкращих засобів пізнання людських відносин, людських характерів. У своїх байках письменник засуджує панівні верстви тогочасного суспільства з їх беззаконням, нахабством і пихатістю. Більшу частину усіх байок Г. С. Сковороди складають твори, провідною думкою яких є думка про необхідність жити «за природою», думка про необхідність працювати за здібностями, за покликанням, за нахилами. Автор вважав, що тільки таке життя і така праця приносять користь суспільству і щастя людині.
Найбільш яскраво ця думка звучить у байці «Бджола і Шершень», в якій розкривається радість труда, адже справжнім джерелом щастя Г. С. Сковорода вважав саме працю. Я повністю згоден з автором. На мій погляд, нещасна людина та, яка або зовсім не працює, або займається не своєю справою.
Письменник вважав, що щастя своє не треба шукати за морем. Шукати його треба в самому собі. У байці «Зозуля і Дрозд» Г. С. Сковорода стверджує: «Щасливий той, хто поєднав природжену свою роботу із загальною. Вона є справжнє життя». Та щастя людини полягає не тільки в улюбленій праці, а ще й у безкорисливій, щирій, справжній дружбі. «Щасливий, хто хоч саму тільки тінь доброї дружби нажити спромігся».
Негативно ставиться письменник і до невпинного прагнення людей до багатства. У своїх творах він викриває тогочасне суспільство, в якому панує лицемірство, цінується лише багатство, а бідні та чесні люди зневажаються. Є у Г. Сковороди філософська пісня «Щастя, де ти живеш?», в якій він досліджує найважливіші на його погляд аспекти щастя, розглядає згубний вплив на людину багатства, розмірковує над втратою внутрішньої свободи, цінністю людського життя, працьовитістю і мудрістю звичайних людей. З цієї пісні стає зрозумілим, що Г. С. Сковорода щиро вірив у краще майбутнєукраїнського народу і його щасливе життя.
На могильному камені Г. С. Сковороди розміщено напис: «Світ ловив мене, але не спіймав». Ці слова письменника і філософа ще раз підкреслюють мудрість його вчення. Незважаючи ні на що, він до кінця життя зберіг усе, що поважав: чистоту совісті, ясність розуму і відданість улюбленій справі – будити людські серця незвичайним поетичним словом. Я вважаю, що якщо кожен з нас буде чесною людиною, буде жити по совісті і мати улюблену роботу, як того хотів видатний український письменник і філософ Григорій Савич Сковорода, світ обов’язково зміниться на краще.
РИСИ ХАРАКТЕРУ РОБІНА ГУДА Робін Гуд — легендарний благородний розбійник, який грабував жадібних багатіїв і роздавав гроші біднякам.За переказами, він діяв зі своєю зграєю в Шервудському лісі біля Ноттінгема і боровся за справедливість — грабував багатих, віддаючи здобуте біднякам Він уособлював благородство, справедливість, був захисником слабких і знедолених. Спокійний, холоднокровний Робін Гуд з палаючим справедливістю серцем став справжнім героєм для всього світу. Робін Гуд риси характеру сміливість відвага справедливість вірність благородство гордість незалежність співчуття до ближнього «Робін гордим розбійником був, Жив він не знаючи страху і веселі пісні любив» -так починає невідомий автор 15 століття баладу про Робін Гуда. У кожній з 4-х історій балади ми зустрічаємося з легендарним і відважним ватажком загону «лісових розбійників», які нападали на багатих і допомагали бідним. У першій новелі Робін позичає гроші і свого вірного зброєносця Маленького Джона збіднілому лицареві, щоб помститися жадібному абатові. У другій-хитрістю змушує шерифа Ноттінгемського пообідати з ним олениною, здобутої розбійниками в Шервудському лісі. У третій-Робін надходить на службу до короля Едуарду. І в заключній частині Робін повертається до злочинного промислу і дізнається про свою швидку загибель. Робін Гуд був дуже популярний серед народу. Гордий і незалежний, він протистоїть тим, хто користуючись своїм становищем і багатством, обманював і гнітив простих людей. Але він зберігав вірність королю і не відкидав релігію. Серед його прихильників був навіть один бродячий монах-брат Так. Родом Робін Гуд був з Локслі, а жив в Шервудському лісі. Основною рисою характеру Робіна було благородство, співчуття ближньому і непримиренність до багатства. Я б порівняла його з давньогрецьким героєм Прометеєм, який подарував людям вогонь. План характеристики образу Робіна Гуда І. Робін Гуд — герой фольклорних балад англійського народу. II. «Розбійник долею він був і рицар — у душі». 1.Портрет. 2.Риси характеру: а) розум і кмітливість; б) мужність і сміливість; в) непримиренність до ворогів; г) любов до народу; д) великодушність і щедрість. ІІІ. Турбота про долю своєї країни.
В образах дум Тарас Шевченко прагнув показати незламний дух українського народу. Образ Тараса Шевченка є символом української державності, української нації, символом поступу до внутрішньох свободи. Символом що надихає жити, боротися, кохати. У своїх думах Шевченко відібрав від загальнонародної мови все найбільш істотне і яскраве і розкрив у своїй творчості. Основні мовні джерела великий народний поет черпав із скарбів фольклору і живої ромовної мови.
Бо йому було прикро через те, що армія відступила, ганебно залишила людей без захисту. А ще він думав про те, що солдати так і не повернуться, або він вже не застане того часу.