<span>Мораль «Щука»: Судді
зобов’язані діяти відповідно до законодавства, а не підтримувати
зацікавлену особу ( Лисицю). Глібов засуджує хабарництво,
несправедливість, лицемірство.<span /></span>
Тварини, яким притаманні риси людей.
Ответ:
Бабуся створила засіб від страху, він став вищим, подолав прибульців та врятував рідних. Через те, що він став сильнішим - Кактус його боявся..
Объяснение:
Жили собі дід та баба , а у них була курочка да півник . Дід з бабою померли, а півник і курочка все без них поїли - і бобочком і все дочиста. Сіли на сідалі . Петушок : " Кукуріку ! " - Схопив камінчик , та й вдавився. Ось курочка плакала - плакала , побігла потім до моря води просити :
- Море , море , дай води !
- Навіщо води ?
- Петушки води:
Лежить півник на горіІ не дихає ,тільки хвостикомВсі колише .
А море каже:
- Іди до волові , нехай ріг дасть ! Вона й пішла , просить:
- Віл, віл , дай ріг !
- Навіщо ріг ?
- Морю ріг : море води дасть.
- А навіщо вода ?
- Петушки вода:
Лежить півник на горіІ не дихає ,тільки хвостикомВсі колише .
А віл і каже:
- Так іди до кабана : нехай ікло дасть !
- Кабан , кабан , дай ікло !
- Навіщо ікло ?
- Волові ікло : віл ріг дасть.
- Навіщо ріг ?
- Морю ріг : море води дасть.
- А навіщо вода ?
- Петушки вода:
Лежить півень на горіІ не дихає ,тільки хвостикомВсі колише .
- Так іди до дуба : нехай жолудь дасть ! Ось курочка і пішла :
- Дуб , дуб , дай жолудь !
- Навіщо жолудь ?
- Кабанові жолудь : кабан ікло дасть.
- Навіщо ікло ?
- Вол ріг дасть.
- Навіщо ріг ?
- Море води дасть.
- А навіщо вода ?
- Петушки вода:
Лежить півень на горіІ не дихає ,тільки хвостикомВсі колише .
- Так іди до дівки : нехай нитки дасть ! Ось курочка прийшла і каже:
- Дівка , дівка , дай ниток !
- Навіщо нитки?
- Дубові нитки : дуб жолудь дасть.
- Навіщо жолудь ?
- Кабанові жолудь : кабан ікло дасть.
- Навіщо ікло ?
- Волові ікло : віл ріг дасть.
- Навіщо ріг ?
- Морю ріг : море води дасть.
- А навіщо вода ?
- Петушки вода:
Лежить півень на горіІ не дихає ,тільки хвостикомВсі колише .
- Так іди , - каже, - до баби : нехай масла дасть !
- Баба ! Баба , дай масла!
- Навіщо масло?
- Дівками масло: дівка ниток дасть !
- Навіщо нитки?
- Дубові нитки : дуб жолудь дасть.
- Навіщо жолудь ?
- Кабанові жолудь : кабан ікло дасть.
- Навіщо ікло ?
- Волові ікло : віл ріг дасть.
- Навіщо ріг ?
- Морю ріг : море води дасть.
- А навіщо вода ?
- Петушки вода:
Лежить півень на горіІ не дихає ,тільки хвостикомВсі колише .
- Так іди ти до липи : нехай липового цвіту дасть !
Вона й пішла .
- Липа ! Липа , дай цвіту!
- Навіщо тобі колір?
- Бабі колір : баба масла дасть.
- Навіщо масло?
- Дівками масло: дівка ниток дасть.
- Навіщо нитки?
- Дубові нитки : дуб жолудь дасть.
- Навіщо жолудь ?
- Кабанові жолудь : кабан ікло дасть.
- Навіщо ікло ?
- Вол ріг дасть.
- Навіщо ріг ?
- Морю ріг : море води дасть.
- Навіщо вода ?
- Петушки вода:
Лежить півень на горіІ не дихає ,тільки хвостикомВсі колише .
Дала їй липа липового цвіту , баба за липовий колір масла , дівка ниток , дуб за нитки жолудь , кабан за жолудь ікло , віл за ікло ріг , а море за ріг воду дало.
<span>Ось напоїла курочка півника , та й живуть собі , хліб жують і постолом * добро возять.</span>
«Як варити і їсти суп із дикої качки» — одна з найдотепніших усмішок Остапа Вишні. Присвячена Максимові Рильському, близькому другові письменника. Уперше надрукована в журналі «Перець» 1945 р. Побудований твір у вигляді порад молодому мисливцеві, який збирається на полювання. «Само собою розуміється, що ви берете з собою рушницю (це така штука, що стріляє), набої і всілякий інший мисливський реманент, без якого не можна правильно націлятись, щоб бити без промаху, а саме: рюкзак, буханку, консерви, огірки, помідори, десяток укруту яєць і стопку... Стопка береться для того, щоб було чим вихлюпувати воду з човна, коли човен тече... їдете ви компанією, тобто колективом, так — чоловіка з п’ять, бо дика качка любить іти в супову каструлю з-під колективної праці...». За цим описом збирання на полювання — неприхована іронія, передчуття неповторної мисливської романтики, відчуття чоловічої свободи, розслаблення від клопотів, умиротворення. Мистецьки вплетений у композицію розповіді прекрасний український пейзаж надвечір’я: «Дика качка любить убиватись тихими-тихими вечорами, коли сонце вже сковзнуло з вечірнього пруга, минуло криваво-багряний горизонт, послало вам останній золотий привіт і пішло спать... Це ввечері... А вранці дика качка зривається шукати вашого пострілу рано-рано, тільки-но починає на світ благословлятись». Особливо промовистою є фраза, яка характеризує ставлення письменника до самого процесу полювання: «І вільно дихається, і легко дихається...». Це щире зізнання автора, бо немає значення, чи вполював щось мисливець, чи ні, головне — що недаремно витратив час. Герої усмішки, здається, не полювали по-справжньому: найважливішим під час полювання для них було відпочити від повсякденної метушні, помилуватися вечірніми зорями та світанковими ранками над тихими озерами.
Джерело: http://ukrclassic.com.ua/katalog/v/vishnya-ostap/2472-rozglyad-usmishki-yak-variti-i-jisti-sup-iz-di... Бібліотека української літератури © ukrclassic.com.ua