Та <span> ой </span><span> як </span><span> крикнув </span> же <span> та </span><span> козак </span><span> Сірко </span>,<span> Та </span><span> ой </span> на своїх же, гей, козаченьків:«<span> Та </span> сідлайте ж ви коней, хлопці-молодці,<span> Та </span> збирайтеся до хана у гості!»<span> Та </span> туман поле покриває,Гей, <span> та </span><span> Сірко </span> з Січі виїжджає.Гей, <span> та </span> ми думали, <span> та </span> ми ж думали,Що то орли <span> та </span> із Січі вилітали,—Аж то військо <span> та </span> славне запорізьке<span> Та </span> на Кримський шлях з Січі виїжджало.<span> Та </span> ми ж думали, <span> ой </span><span> та </span> ми ж думали,<span> Та </span> що сизий орел по степу літає,—Аж то <span> Сірко </span> на конику виїжджає.Гей, <span> та </span> ми ж думали, <span> ой </span><span> та </span> ми ж думали,<span> Та </span> що над степом <span> та </span> сонечко сяє,—Аж то військо <span> та </span> славне запорізьке<span> Та </span> на вороних конях у степу виграває.<span> Та </span> ми думали, <span> ой </span><span> та </span> ми ж думали,Що то місяць в степу, <span> ой </span>, зіходжає,—Аж то <span> козак </span><span> Сірко </span><span> та </span> козак же СіркоНа битому шляху та татар оступає.
Розкажи про забруднення повітря фабриками, про масове вирублення дерев, про аврії танкерів які несуть нафту яка потім розливається на близщих водоймах, нагадуй ще раз про фабрики, дим яких нагріває повітря через що висушуються озера та річки. Потім разкажи про електо станції які дають енергію завдякі природі ітим самим допомагая ії самії, наведи приклад европейських країн які переходять на альтернативні шляхи добуття енергіі та іі використання
Відповідь:
Ой, прийшла я до школи, на порозі стала,
Та всі свої дурощі враз позабувала.
Пояснення:
Життя селянина сповнене щоденної праці на землі. Земля, рідна природа формують його світогляд, ставлення до навколишнього середовища і до людей. У повісті "Гуси-лебеді летять" розповідається про звичайне життя хліборобів, що мешкають у подільському селі.
Селяни-трударі у двадцяті роки жили дуже бідно. Не кожний навіть мав чоботи. Але вони пишалися тим, що працюють на землі. Урочистою подією була весняна оранка. А день, коли Михайлик, головний герой повісті, провів свою першу борозну, став для нього справжнім святом.
Від землі залежало, чи добрий буде врожай. Тому і ставлення до неї було особливе. Мати Михайлика вірила: земля усе знає, що говорить чи думає чоловік, вона може гніватись і бути доброю, і на самоті тихенько розмовляла з нею, довіряючи свої радощі, болі й просячи, щоб вона родила... Ця жінка нічого не любила так щиро, як землю. Вона глибоко розуміла природу: помічала, як плаче од радості дерево, милувалася весняними сходами, а слово "насіння" взагалі вважала святим. І цю любов до природи мати передавала Михайлику. Мабуть, інші селяни так само прищеплювали своїм дітям пошану до рідної землі, передавали їм різні прикмети та звичаї, пов'язані з нею, як дід Дем'ян своєму онуку.
Мені дуже сподобалось ставлення селян до природи, те, що вони вважали її живою істотою, поважали і любили. Мені здається, що така шанобливість і чуйність обов'язково винагороджувалась добрим врожаєм
<span>Украї́нські наро́дні ка́зки — популярний фольклорний жанр (фольклор — «народна мудрість»). В народних казках передається з покоління в покоління мудрість народу, усе, що є вартим уваги нащадків, життєвий досвід, мрії народу, його почуття. У казках також знайшли відображення важливі історичні події. Казки мають повчальний характер, і в них завжди є певна мораль. Одні казки виховували любов до рідної землі, рідної домівки, рідної матері, інші до народу і Батьківщини в цілому. Є також гумористичні і сатиричні твори, які не мають педагогічного характеру. Але попри те, що різні групи казок відрізняються темами і формою, ідеї у них подібні. Усі вони прославляють мудрих, хоробрих та кмітливих і засуджують зрадливих, ледачих і підступних. Також герої різних казок дуже схожі своїми портретами.</span>Літературна казка — це авторський художній твір, прозовий або віршовий, заснований або на фольклорних джерелах, або цілком оригінальний; твір переважно фантастичний, чародійний, у якому змальовуються неймовірні пригоди вигаданих або традиційних казкових героїв. Літературна казка здебільшого орієнтована на дітей. У ній неймовірне чудо відіграє роль сюжетотвірного фактора, служить вихідною основою характеристики персонажів.<span>Фольклорний канон по-різному зберігається в літературній казці, що не робить цей жанр чимось винятковим, оскільки будь-який художній текст, і передусім прозовий, розвивається на основі змішаних явищ писемності і фольклорних джерел. Літературна казка включає в себе ознаки різноманітних жанрів, що в цілому притаманне літературі романтизму. Адже саме в цей час утверджується нове співвідношення жанр – автор, коли художня свідомість перестає бути традиціоналістською. Жанрове самовизначення художньої свідомості для автора „стає не вихідною точкою, а підсумком творчого акту. Жанр пізнається важче, ніж раніше”. Усе сказане властиве і літературній казці, яка може зближуватися з романтичною поемою і фантастичною повістю, але завжди залишається самостійним жанром.
</span>