Поїхати на два тижні, повернувся за дві години, не заважайте слухати, замовити піцу, перекладіть текст, сьогодні тобі пощастить, є знавцем мови, їздити на риболовлю, приходити в будь-який день
У залі - дружня атмосфера, від чого я і отримую потік радості й блиску, до того ж ведучі дарують море емоцій
Вкажи дієвідміну дієслів Бачу, іду, вчить, возить, бігає, співає, дружу, заходить, малює, перечитує, живе, сиджу, бережу, дружит
hjvbr
Бачу ІІдієв, іду ІІдієв, вчить ІІдієв , возить ІІ, бігає І, співає І, дружу І, заходить ІІ, малює І, перечитує І, живеІІ, сиджу ІІ, бережу ІІ, дружить ІІ, жалкую І, гріє І, веду ІІ, раджу ІІ, сію ІІ, гуляти І, стою ІІ, ллю ІІ, краю ІІ, побачу ІІ, виживу ІІ, несе ІІ, тікаю ІІ, плескає І, шипить ІІ, світає І, мусить ІІ, обіцяю І, хочу ІІ, палаю І, мрію І, запрошу І, біжу ІІ, вивчу ІІ, вишиваю І, прошу ІІ, буду ІІ, марную І, стелю ІІ, звучу ІІ, гукаю І, спішу ІІ, позичу ІІ, напишу ІІ,
Мою увагу привернув пам'ятник,що знаходиться у столиці-місті Києві.Це композиція засновникам міста братам Кию,Щеку та Хориву і їхній сестрі Либідь.Сам пам'ятник складається з 9-ти метрового човна та самих постатей 4-х метрової висоти.Автор роботи В.З.Бородай.Цей пам'тник було споруджено на набережній Дніпра у 1982 року з нагоди святкування 1500 річниці з дня заснування Києва.Всі елементи пам'ятника зроблені з міді.Ця композиція надзвичайно велична та викликає у мене велике захоплення.Я обов'язково хочу побачити цей пам'ятник.
- Вибачте, можете передати за проїзд. - Попросив пасажир у автобусі.
- Звісно, - Сумно відповідає чоловік.
- У вас щось траплося?
- Зараз в цій країні завжди щось трапляється, то вб'ють когось, то без даху залишать. - Відповів чоловік.
- Це ви про що? - спитала інша жінка.
- Я про події на сході України, як можна про це не знати. Стільки людей там помирає, стають інвалідами. Стільки людей залишилися без рідних, тому що вони пішли на цю війну.
- А так що саме з вами трапилося? - спитав майже не весь автобус.
- А я втратм все. У мене колись був й будинок, й родина, й машина, але будинок весь обстріляли, мого батька й двох братів вбили, й сина вбили, а машину підірвали. - Сказав чоловік й з його ока побігла сльозинка. - Мені пора вже моя зупинка. - Сумно промовив чоловік й пішов до вихода.
Колись люди, які жили на Донбасі були звичайними українцями, які жили мирно й спокійно. А зараз ці люди або помирають на війні, або стають бездомними.