Тіртей — давньогрецький поет, що жив у середині VII ст. до п. е., є напівлегендарною особою. Із його ім’ям пов’язана антична легенда. Переповідають, що афіняни послали Тіртея на допомогу спартанцям, щоб поглузувати з них, коли спартанці, за вказівкою дельфійського оракула, попросили у афінян допомоги у війні із сусідньою Месенією. Стверджують, що Тіртей мешкав у Афінах, працював шкільним учителем, був слабким фізично, кульгав на ліву ногу. Ніхто й не здогадувався, чого був вартий поет. Своїми запальними військовими піснями він підвищив бойовий дух воїнів, що допомогло їм здобути перемогу. Безперечно, у легенді відбилась віра еллінів у велику силу поетичного слова, у силу мистецтва, у його виховний вплив на людину. Дослідники давньогрецької поезії вважають, що твори поета належать до декламаційної лірики. Тіртей складав патріотичні військові елегії, сповнені високих почуттів, пісні-заклики, які мали зміцнювати бойовий дух воїнів, виховувати в них почуття обов’язку перед батьківщиною, пробуджувати мужність і хоробрість у бою. Своїм обов’язком поет вважав прославлення відважних, котрі полягли в перших лавах захисників вітчизни, він змальовував гірку долю боягузів, яких вигнали за зраду з рідної країни, закликав «батьківщину і дітей боронити відважно». Популярність Тіртея у Греції була величезною, його елегіями захоплювалися усі греки, а спартанці завжди виконували його пісні й навіть влаштовували співочі змагання. Тематика елегій Тіртея — героїка битви, опис війни; за формою його елегії мало чим відрізняються від еллінського героїчного епосу (елегійного вірша). Отже, творчість Тіртея — проміжний етап, перехід від епосу до лірики. Варто зауважити, що герої Тіртея — це воїни-патріоти, які дбають про рідну землю.
Образ Сапфо:
Сапфо – найзнаменитіша поетеса стародавньої Греції, видатна постать світової літератури. Її біографічні дані дуже суперечливі, як і повинно бути в напівлегенди-напівлюдини. В юному віці Сапфо писала оди, гімни, елегії, святкові і застільні пісні. За свідченням сучасників, Сапфо була невеликого росту, дуже смаглява, з живими блискучими очима і довгими темними локонами уздовж щік. Дівчина навчала своїх подруг музиці, танцям, а також складати вірші та співати пісні. Головною своєю метою Сапфо вважала навчити дівчат розуміти і цінувати прекрасне. З лірою в руках вона декламувала свої палкі строфи, котрі записували її учениці. Для своїх вихованок вона була не тільки мудрим педагогом, майстром, але і близькою подругою. Їхні відносини були справжньою дружбою, сповненою ніжності і ласки. Сапфо не тільки писала вірші, але й складала афоризми. Найвідоміший з них, що пережив час і відстань, звучить так: „Якби смерть була благом, боги не були б безсмертними”. З ім’ям Сапфо пов’язують становлення європейської любовної лірики.
Определние: "Интерьер<span>— это архитектурно и художественно оформленное внутреннее пространство дома, здания, обеспечивающее человеку <u>эстетическое восприятие и благоприятные условия жизнедеятельности</u>; внутреннее пространство здания или отдельного помещения, архитектурное решение которого определяется его функциональным назначением."</span>
Цитата из рассказа: ..."Катерине Петровне стало еще труднее вставать по утрам и видеть все то же: комнаты, где застоялся горький запах нетопленных печей, пыльный «Вестник Европы», пожелтевшие чашки на столе, давно не чищенный самовар и картины на стенах..."
Подчеркнутое в определении сравни с цитатой из рассказа!
Перед нами картина Кустодиева "После грозы" Созданная в 1921 году.
Мы видим распаханые поля,небольшие домики,речку через которую переплывают на лодке жители этой деревенькилугу под деревом пасутся коровы,а в реке рядом с этим деревом купается девушка,рядом с которой находятся ее подруги.
Также мы видим,как расходятся тучи и из них показываются белоснежные облака и радуга.
вид автор очень ясно изобразил на этой картине счастье,радость и главное:"свободу".
У каждого свой Пушкин .Более того ,у каждого возраста свой взгляд на Пушкина . Ещё с детства меня веселил портрет кудрявого мальчика на книжке с занимательными сказками про глупую старуху со своим корытом ,покорного деда и терпеливую золотую рыбку.Мне и то было понятно ,что всему есть предел Меня удивляла ловкость Балды ,и я понимала ,что это неправда ,никакой он не Балда . Полной тайн и загадок была для меня поэма "Руслан и Людмила " Да много чего казалось в детстве непонятным . Удивительно ,что годы прошли ,я повзрослела,а Пушкин никуда не ушёл .Он шагает со мной по жизни ,и я всё более убеждаюсь в его неисчерпаемости.Судите сами - в среднем возрасте - это Гринёв и Маша .Образец их высоких отношений .И чудо взаимодействия с Пугачёвым .Я понимаю ,что такого не было .Но мне дан образец поведения .нравственный урок . А "Дубровский"? Какой жестокой может быть человеческая натура .Не могу слышать фамилию Троекурова! И чудо как хороши вроде бы простенькие "Повести Белкина " .И опять - уроки ,уроки ,уроки жизни и нравственности .И это всё Пушкин . Нет слов ,чтобы описать моё впечатление от Онегина !Я пол блокнота исписала стихотворными строчками из романа .Они мне помогают по жизни .Например ,"Привычка свыше нам дана ..Замена счастию она " или "Любви все возрасты покорны ..."Я даже оперу Чайковского прослушала .И было потрясение . Как Пушкин пишет о любви - это вообще особый разговор .Гимн любви "Я помню чудное мгновенье"Но есть ещё масса гениальных стихов ,и среди них - "Я вас любил" Ведь тут формула отношений показана ,которая в принципе чужда человеку -"Как дай вам бог любимой быть другим" .Как бы не так .У людей принято отравить жизнь ,тому ,кто выбрал не тебя.Но если читать Пушкина с детства ,то ,как метко сказал Белинский "можно превосходным образом воспитать в себе человека" Я с этим полностью согласна . <span>Мой Пушкин именно такой,потому что "он памятник себе воздвиг нерукотворный"</span>