Яскраво світить сонце. Легкі білі хмарки біжать по небу, поспішаючи і озираючись, ніби боячись, що їх наздоганяють важкі темно-сірі дощові хмари. Прохолодний вітерець розхитує пожовтівші крони дерев, немов уколисуючи. Все частіше чутно клич перелітних птахів, видно ключі журавлів и зграї ластівок. З кожним днем стає холодніше, сонечко не так охоче дарує своє тепло, а ніч все ближче і ближче підкрадається до дня, не даючи йому місця, закриваючи сонце.
Такі мої останні вересневі дні...
Уранці коли я прокидаюсь я чую запах страв які готує мама.
На столі лежить рум'яний хліб,пахне червоний борщ,на тарілці красуються пухкі пампушки і часник,манна каша й малинове варенння.У моеї мами золоті руки, мені пощастило з нею.
Іноді моя мама вчить і мене готувати.Вона бере тісто і запікає в духовці красиву і неперевершенну
буханку свіжого хліба.Також вона мене навчила готувати пампушки це було не складно у дуже було схоже на пиріжки але без начинки.Для свого борща мама бере овочі, м'ясо,спеції і щіпку любові.Для манки вона бере крупу і варить її з молоком виходить дуже смачна каша.Варення робить моя бабуся з малини.
Я не списувала можете перевірити, коли писала захотілося їсти хоч я і хворію.
Осінь і зима це пори року
Десь у долині стоїть велика гора
Що дитині радість то старому сум
Коли ми їхали додому я бачила поля на яких працюють люди
Перед мої вікном ростуть барвисті чорнобривці
у нашому місті є зелені ліси,на які ми з сім'єю їдем відпочиватм
Найбільше мені подобається розмовляти зі своїми батьками. Вони можуть відповісти на всі мої питання, вислухати мене, дати пораду, що і як вірно зробити. Наприклад, мій тато знає багато про політику, історію. Ми з ним дискусуємо. Мама мені допомагає у навчанні. Я вважаю , що це ті люди, яким є що сказати, які вміють вислухати.