Є правдавні скарби, які намертво лежать у землі. Але є і живі
скарби, що передаються з покоління в покоління, чаруючи людську душу. До
таких скарбів належить і лірична пісня. Україну не можна уявити без
пісні. Скільки вона має чудових перлин-пісень - багатих, цікавих за
змістом і мистецькою формою. Ось одна з них - "Віє вітер на долину".
Глибоким смутком пройнята ця лірична пісня. У ній ідеться про дівчину,
яка вийшла заміж у чужий край. Але "з'ізджається рід до роду на любу
розмову". Брат запитує свою сестру, як їй живеться.
Ти, сестро, небого, Чи привикла там жити, Де ворогів много?
І лине сумна оповідь сестри, яка живе "поміж ворогами", "як у полі криниченька". Нелегке це життя, безрадісне, бо
... хто іде, а хто їде - Водиці нап'ється, А із мене, нещасної, Хто хоче сміється
Згадує вона вогник рідної хати і батьківський поріг, батька й матір,
радіного брата. І дівчина доходить висновку, що немає "роду рідного, як
брат сестриці" і кращих "над отця та неньку". Але така вже доля всіх дівчат: ставши дорослими, вони виходять заміж, і, за звичаєм, залишають рідну домівку.
Ой роде ж, мій роде, Ой роде ж мій милий, Розійшлися по Вкраїні, Як туманець синій
Та, на жаль, не всім щастить у подружньому житті. Часто-густо молоді
жінки стикаються із непорозумінням, грубістю свекора й свекрухи, інших
членів родини чоловіка. Тому й "ворогів много", як співається у цій
зворушливій, сумній пісні. І єдине, що зігріває молоду жінку, - це
згадки про свою колишню родину та сподівання на взаєморозуміння з
чоловіком, бо ж "нема в світі вірнішого та над дружиноньку". Адже тепер
тільки він може захистити її від лихослів'я та знущань. Чарівна, але водночас сумна, ця пісня давно стала улюбленою і полонить душу й серце багатьох поколоінь людей
Еней у поемі — козацький ватажок, «моторний і завзятіший од всіх бурлак», гульвіса, що легко зводить жінок і так само легко їх кидає без жодних докорів сумління. Еней полюбляє горілку, але п’є лише від нудьги («Еней тоді купався в бразі»); він сміливий і відчайдушний, але за розвагами та пиятикою він забуває навіть про мету свого життя, начертану на скрижалях небесних,— побудувати нове царство, і Зевс мусить не дуже чемно нагадувати йому про це. Побратимів собі він вибирав не по силі розуму чи відвазі, а по тому, хто міг більше випити. Не раз автор говорив, що Еней був «п’яний до втрати людської подоби, а потім мучився на похмілля, але, легковажний і безпечний, він і не подумав змінити спосіб життя. З похмілля у Енея «опухли очі, як в сови, і весь обдувся, як барило» Вдача Енея дуже суперечлива — він може бути «хлопець хоть куди козак», а може бути боягузом і плаксієм. Але такого героя вимагав стиль бурлеску, і автор з великою теплотою ставиться до свого героя: … моторний, Ласкавий, гарний і проворний, І гострий, як на бритві сталь. Боягузливість Енея: Побачивши Сівіллу вперше, Еней так злякався, що «не знав із ляку, де стояв». У пеклі він всього жахається, ховається за Сівіллу. Його лякають безконечні людські мандрівки, буря і висока хвиля. Наляканий гнівом Зевса, «божественний троянець» …піджав хвіст, мов собака, / Мов Каїн, затрусивсь увесь; / Із носа потекла кабака. Потрапивши в скрутне становище, троянський полководець іноді навіть плаче. Так, злякавшись бурі, яку підняли на морі Еолові вітри, «Еней тут крикнув, як на пуп / Заплакався і заридався, / Пошарпався, увесь подрався, / На тім’ї начесав аж струп» Еней – троянський полководець І. Котляревський наділив свого героя розумом та відвагою. У другій половині поеми Еней перетворюється з веселого гульвіси на дипломата та мудрого державного діяча, справжнього козацького отамана, що піклується про своє військо, поважає його, розуміє, що перемога — насамперед заслуга хороброго війська: Еней один не роздягався, Еней один за всіх не спав; Він думав, мислив, умудрявся… Еней – справжній ватажок, здатний повести за собою людей, харизматичний, справедливий, відповідальний за долю свого війська. Уміло організовує підготовку до бою і праці, будує фортецю, в бою винахідливий і розважливий. Разом з тим він людина хоробра, сильна і спритна: Махне мечем — врагів десятки / Лежать, повиставлявши п’ятки. В бою Еней — насамперед, лицар: «лежачих не займає», але захищає козацьку гідність і честь. Багато в нього й інших чеснот: «правдивий чоловік», «як бува у нас, хотів останнім поділиться » тощо. Еней – це збірний образ запорозького ватажка, у якому відтворені деякі риси українського народного характеру.
Джерело: https://dovidka.biz.ua/eneyida-harakteristika-eneya/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua
У я два звуки. Й та а. Й-приголосний, м'який, дзв., непарн.
А-голосний або наголошний або нi
Сон — поэма Тараса Шевченко — это сатира на деспотический режим Николая I.
{{{1}}}
Эпиграф к поэме «Сон» определяет задачи поэта: раскрыть людям истину, то есть сказать правду об обществе зла и насилия. Ставя на первом месте среди палачей и грабителей народа российского царя, что «ненасытным глазом за край света заглядывает», поэт осуждает захватническую политику императора Николая I и его предшественников. Ненасытность царя автор передает через его желание забрать нзахваченное в могилу
Описание летнего утра — фон первой картины поэмы; это классический пейзажный рисунок. Есть существенная разница в отношении Шевченко к «аристократам» и «трудящимся».
Адольф д'Авріль, французский публицист, переводчик и дипломат, который проявлял большой интерес к славянскому миру, в целом негативно относился к этой поэме Кобзаря, одновременно высоко оценивая лирику и ранние исторические поэмы поэта.