Ще змалку наші батьки віддають нас у дитячий садок. Пізніше, коли нам виповнюється 6 років ми йдемо до школи. А після закінчення школи ми вступаємо до вищого навчального закдаду. Все це ми робимо для того, щоб здобувати знання, щоб набиратися життєвого досвіду, розвиватися... Бо в наш час влаштуватися на роботу дуже важко, а розумні, грамотні, кмітливі фахівці дуже необхідні у всіх сферах діяльтості та науки. Отже, якщо ми будемо наполегливо вчитися, то зможемо досягти великих успіхів, і будемо хорошими працівниками на благо нашої рідної країни України!Вчімся сумлінно і в нас буде забезпечене майбутнє!!!=)
На мою думку, гроші не завжди приносять щастя. Адже для кожної людини щастя вимірюється в різних вимірах. Для когось в кількості друзів, для когось в кількості відвіданих країн, для когось кількістю отриманих вражень, а для когось кількістю грошей. Так ось тих людей, для кого щастя виміюється в грошах щиро жаль. Тому що, людина прагне не просто стати багатою, а стати багатшою за інших. І це постійне змагання, на звання хто багатший вбиває людину з середини, вона просто не помічає все, що знаходиться навколо неї. Якось <span>Арнольд Шварценеггер сказав: "</span>Гроші не приносять щастя . У мене зараз 50 мільйонів , а щасливий я рівно також, як і тоді, коли у мене було 48 мільйонів." Тож я остаточно спростовую той факт, що гроші приносять щастя.
<span><span>27 листопада 1863 Народилася Ольга Кобилянська у містечку Гура-Гумора в Південній Буковині в багатодітній сім'ї дрібного урядовця. З дитячих років вона знала не тільки українську, а й польську та німецьку мови, якими говорили в її родині.</span><span>1868Батька перевели до м. Сучави. Там Ольга Кобилянська познайомилася з місцевим парохом та українським письменником Миколою Устияновичем. Як між родинами в цілому, так і між їх доньками, зокрема Ольгою Кобилянською і Ольгою Устиянович, зародилися приятельські стосунки, які тривали до кінця життя письменниці.</span><span>1880-ті«Гортенза, або Нарис із життя однієї дівчини», «Доля чи воля?»</span><span>1891Пізніше вона жила в селі Димка, а з 1891 — у Чернівцях.</span><span>1894Вона взяла активну участь у феміністичному русі. Ставши однією з ініціаторок створення «Товариства руських жінок на Буковині», Кобилянська обґрунтувала мету цього руху в брошурі «Дещо про ідею жіночого руху». Письменниця порушила питання про тяжке становище жінки «середньої верстви», активно виступила за рівноправність жінки й чоловіка, за право жінки на гідне життя.</span><span>1895Повість «Царівна»</span><span>1896Новели «Аристократка», «Impromptu phantasie».</span><span>1898Оповідання «Valse melancolique».</span><span>1895-1901Повість «Земля»</span><span>1905Повість «Ніоба», «Через кладку».</span><span>1908«В неділю рано зілля копала…»</span><span>1917«Назустріч долі»</span><span>1923«Зійшов з розуму»</span><span>1927«Але Господь мовчить…»</span><span>1928«Пресвятая Богородиця, помилуй нас!»</span><span>1933«Не смійтесь»</span><span>21 березня 1942<span>Померла у Чернівцях.</span></span></span>
Счастье для меня, это теплый дом и газ в квартире. Честное правительство и еще раз газ в доме. Счастье для меня, это называть Россиян москалями, а при первой опасности бежать в Россию
20 700 поділити на 500 ну навіть не знаю