Що робить мене щасливою - моє відчуття щастя чи реальна присутність щастя у моєму житті. Для мене це загадка, напевно як і для багатьох людей на світі. Взагалі я щаслива, але мій настрій та відчуття змінюются настільки швидко, що здається, я втрачаю почуття чи відчуття щастя.Я не можу жалітися на моє життя, адже ним я задоволена, але є сфери у моєму житті, де я б хотіла хоч трішки удачі. Можливо це могло б зробити мене щасливою у повному значенні.
Рання весна
Прийшла весна. Швидко розтанув сніг. З гірок полилися дзвінкі струмочки. Повернулися на батьківщину перелітні птахи. Їхнє голосне щебетання чути у гаях і садах. Птахи в'ють гнізда. Незабаром з'являться малі пташенята.
Голубое (какое) прил н.ф. голубой м.р. ед.ч. . мы в классе так делаем
"Моя улюблена справа"
Скільки людей на світі-стільки й буде захоплень.Жодні переконання,прохання не допоможуть змінити вподобання людини.В кожній справі,не важливо який це напрямок,творчий,або навпаки,треба завзяття,без нього-повністю діло буде покинуте на самому початку.
Особисто для мене,улюбленасправа-співати.Без тренувань и знання багатьох пісень,я не змогла би з задоволенням дарувати людям радість.Я відчуваю,що це моє покликання.З великою відданістю відношусь до співу,и обрання цього захоплення-моє життя було витрачено повністю на зовсім інше...
Осіння пора! Як заворожує вона своєю красою. Але найбільш чаруючим і гарним постає переді мною осінній ліс.Ми з подругами прогулюсмося ідучи зі школи.
У лісі чудово, неначе в казці! Все навколо виблискує під яскравими промінчиками лагідного сонечка. Вже не почуєш веселих пісень дзвінкоголосих пташок. З дерев повільно опадає останнє листя, наче пофарбоване чарівним пензлем у жовтогарячий колір. Воно замріяно кружляє у повільному таночку, поки тихо долетить до землі. Приємно йти доріжкою, коли під ногами лагідно шарудить різнобарвний килим осені. А вітерець, пустотливо граючись, розносить по всьому лісу приємні пахощі достиглих ягід. Поважно хитають маленькі ялинки та високі сосни своїми вічнозеленими верхівками, ніби мирно розмовляючи між собою. Тільки свіжий подих вітру інколи порушує цю розмову. Аж ось у густих вітках блискавично промайнула і миттєво сховалась руденька білочка — весела сусідка всіх дерев і невпинна трудівниця.
Де-не-де з-під опалого листя виглядають маленькі боровички, лисички, підберезовики.
А високо в блакитному небі безперестанку пливуть темно-сині хмаринки, нагадуючи своїми обрисами різних казкових персонажів. Розсікаючи небесну блакить, повагом летять і зажурливо курличуть журавлі.
Як чудово коли ти бачиш таку красу.