1) Мені завжди говорили батьки або хтось з дорослих людей,що в школі потрібно бути серйозним,уважно на уроках слухати вчителя,щоб не прогавити жодної дрібнички, а вже в позашкільний час можно робити,що хочеш : чи то пожартувати з друзьями,чи то зайнятися якимись іншими справами.
Панує осінь. Небо затягло великими сірими хмарами. Стало холодно. Почався дощ. Спочатку на землю впали дрібні краплинки, а потім почалася злива.
Грає , сумує , радіє , бігає , стрибає слоненя.
На небі мільйони гарних зірок.
Дуже важко пояснити дітям деякі речі. Життя складне, і не кожен дорослий може все зрозуміти. Що ж говорити про дітей?
Та як би там не було, я твердо впевнений, що брехати дітям не варто.
По-перше, говорячи те, що вигідно, замість того, що ж правдо, дорослі несвідомо подають молодшим приклад поведінки. Діти несвідомо переймають навички, і, вже будучи дорослими, також починають брехати своїм дітям.
По-друге, все таємне колись стає явним. Як би там не було, дитина колись виросте, і все одно про все дізнається. Можливо, ви скажете, що тоді їй буде простіше все сприйняти(можливо, ви і праві), але невже не краще, щоб ви були щирими й відвертими у спілкуванні з дітьми з самого дитинства?
По-третє, є речі, які, можливо, й дитина не зможе зрозуміти, але немає речей, які б ви не могли пояснити їй доступною мовою. Необов'язково розповідати все як є, можна просто пояснити саму суть, перетворюючи це в якусь гру, не вдавшись до деталей.
І на останок, потрібно з дитинства будувати міцні стосунки з дітьми, давати їм розуміти, що ви максимально щирі з ними і не хочете нічого від них прихоаувати.