Алего́рія— спосіб двопланового художнього зображення, що ґрунтується на приховуванні реальних осіб, явищ і предметів під конкретними художніми образами з відповідними асоціаціями, з характерними ознаками приховуваного.
Сатира — гостра критика чогось, окремих осіб, людських груп чи суспільства з висміюванням, а то й гнівним засудженням вад і негативних явищ у різних ділянках індивідуального, суспільного й політичного життя, суперечних із загальнообов'язковими принципами чи встановленими ідеалами.
Літо́пис — історико-літературний твір у Русі, пізніше в Україні, Московщині та Білорусі, в якому оповідь велася за роками (хронологія). Писалися переважно церковнослов'янською мовою, з численними вкрапленнями місцевої лексики.
Григорій Квітка-Основ'яненко першим в історії української літератури утвердив оповідну манеру письма, за що Т.Шевченко назвав його "батьком української прози". За словами І.Франка, Квітка - "творець людової повісті, один із перших того роду творців у європейських письменствах".
Пісні передають те чого не можна сказати словами.
Так уже склалося, що всі часи людям доводилося рахуватися з громадською думкою. Кожна епоха диктувала свої правила, свої норми поведінки, і суспільство виробляло свої критерії «нормальності». Ще давньогрецький філософ Аристотель у своїх працях висловлював думку, що людина за своєю природою є суспільна тварина, і був абсолютно правий.
Думки оточуючих людей щодо нас - часто річ вельми сумнівної корисності. Зрозуміло, будь-яка розсудлива людина повинна прислухатися до порад авторитетів або просто навчених життям людей, але чи багато в повсякденному житті ми чуємо таких порад? Тим не менш, багато людей деколи щиро вірять в те, що знають, як вчинити правильно, незважаючи на те, що самі перебувають в ситуації, далекій від власних понять «правильності».
Не варто також забувати, що будь-яка думка - річ суто суб'єктивна. Тому якщо викладач на лекції сказав вам, що чоловік не повинен носити довге волосся, начальник на роботі сказав, що його машина краще вашої, а приятель сказав, що та блондинка симпатичніше тієї брюнетки, - не варто сприймати ці слова всерйоз. Можна лише зробити деякі висновки про почуте. А заодно і про людину, яка це повідомив.
На мій погляд, до думки оточуючих потрібно прислухатися лише тоді, коли воно аргументовано. На жаль, в нашому теперішньому світі вам можуть кинути зневажливе «фе!» Тільки через предпочитаемой музики або застарілої моделі телефону, що часом може відбити охоту прислухатися до думки інших людей в принципі. Хоча можна виділити і позитивний момент такої ситуації - формування здатності до власного критичного мислення.
<span>Тому вердикт такий - далеко не кожне стороннє думка заслуговує на увагу. Ось особисто я, наприклад, звертаю увагу на будь-які думки та поради лише в тому випадку, якщо вони виходять від знаючих людей і підкріплені аргументами. Адже варто визнати, що зараз так багато непотрібної інформації навколо (а це телебачення, інтернет, література), яка не заслуговує нашої уваги. Думка оточуючих - то ж велика кількість інформації, тільки спрямована ця інформація не на суспільні маси, а конкретно на вас. Тому в першу чергу думайте самі, а вже потім слухайте, і не забувайте думати про те, що слухаєте.</span>