1. Остап Вишня — один із зачинателів і найвизначніших представників української сатирично-гумористичної літератури (це чародій сміху, майстер гострого слова, який висміював у своїх творах бюрократів, п'яниць, хапуг, браконьєрів. Вишня — письменник народний, бо боліє душею за народ, його страждання, а також радіє його радощам).
2. Вишня — новатор (він збагатив жанрові різновиди памфлету, фейлетону, гуморески, нарису. Створив новий український літературний жанр усмішки, де застосовує Гротеск і гіперболу. Автор добре володіє народною лексикою, вміє влучно сказати, творчо використати прислів'я. Вишня поєднав новий зміст з глибоким національним колоритом).
3. Спадщина Остапа Вишні — віддзеркалення тогочасних проблем (що актуальні й сьогодні):
а) наша нація, наша мова (гіркою іронією пройняті думки Остапа Вишні про рідний народ, його історичну долю в минулому і сучасному — усмішка "Дещо з українознавства");
б) пореволюційне село в усмішках письменника (близько 650 усмішок. Вишня
висміює відсталість окремих селян — "Як гусениця у дядька Кіндрата штани з'їла...", безкультур'я — "Дружні поради", неуцтво і забобонність — "Гіпно-баба", "Село-книга", викриває розкрадачів народного майна — "Усипка, утечка, усушка й утруска");
в) тема мужності і нескореності народу в роки Великої Вітчизняної війни (письменник патріот утверджує героїзм простих людей, що стали на захист Батьківщини);
г) спогади про дитинство, тепло селянського оточення (велика кількість творів присвячена людям, що оточували письменника в дитинстві — цикл творів "Моя автобіографія". Кожен рядок пройнятий любов'ю до тих простих селян, котрі жили щиро, допомагали один одному, в своїй народній мудрості були "значно професоріші від самих професорів");
д) місце "Мисливських усмішок" у творчій спадщині Остапа Вишні (пройняті любов'ю автора до усього живого, що оточує нас).
4. Популярність і виховна сила "Вишневого сміху" (веселий, щирий, здоровий сміх; секрет популярності Вишні — у його єдності з рідним народом; "Той сміх, що не ображає, а виліковує, виховує людину, підвищує", — писав Остап Вишня).
Легко ли быть белой вороной? давайте подумаем. как это- быть белой вороной? это значит быть не таким как все, чем-то отличаться от других. и не важно, по собственному желанию или из за своих особенностей.
некоторые люди следуют мнению и действиям большинства. но большинство не всегда оказывается право. а есть такие люди, которые имеют собственную голову на плечах и собственную точку зрения. если они считают, что мнение большинства ошибочно, то они поступят по своему. таких людей называют белой вороной. если, к примеру, все девочки в классе покрасили волосы во все цвета радуги, а одна девочка этого не сделала, то она будет считаться белой вороной, не такой как все. в данном случае девочка поступила правильно, не последовав мнению большинства.
однако если на выступление все девочки одели белые кофточки, юбки и заплели волосы в косички, а одна девочка пришла в рубашке и в джинсах, то она будет выделятся среди остальных. девочка поступила неправильно, теперь из за нее команде снимут баллы.
но бывает и так, что человек оказывается белой вороной из за своих физических особенностей и он ничего не может с этим поделать. виноват ли человек в том, что родился без ноги или руки, с врождённой хромотой или с родимым пятном?, конечно нет! но таким людям очень тяжело. мало кто к ним отнесется с пониманием , состраданием и сочувствуем, мало кто протянет руку помощи. таких людей обычно всячески унижают и обижают. им подставляют подножки, придумывают обидные прозвища, в них тыкают пальцем, над ними прикалываются, издеваются и находят это очень смешным и забавным.
но ни в коем случае не надо унывать, плакать и опускать руки! надо уметь держать себя с достоинством, уметь отстаивать свою точку зрения, работать над собой и с оптимизмом смотреть в будущее. нельзя попадать под всеобщее влияние и принимать все близко к сердцу .
надеюсь помогла)) удачи❤❤❤
Слово"Епос"тут ключове.Напевно,що змалювання життя і героїчних подвигів якогось сміливого воїна.Цей персонаж ідеалізований(не має негативних рис).Можливо,звідси-і гіперболізація
Добро обов’язково повертається тому, хто її робить і має багато переваг:
– Добро забезпечує відкритість – по відношенню до людей, подій і життя в цілому.
– Добро дає пильність – для того, щоб помічати найкраще і відмітати найгірше.
це перетворення світу на краще.
– це участь допомогти оточуючим людям.
– це ставлення краще самому і допомагати стати краще оточуючим людям.
– Доброта дає впевненість – у собі і в завтрашньому дні.
Олег Кандиба-Ольжич народився 21 липня 1907 року в Житомирі. Його батьком був відомий український поет Олександр Олесь. У1909 році сім’я Кандиб переїхала до Києва. Згодом — до Пущі-Водиці, ближче до місця роботи батька.
Олег був свідком бурхливих і трагічних подій української революції 1917 року. У 1919 році його батько стає культурним аташе Української Народної Республіки в Будапешті, що згодом негативно відбилося на долі Олега та його матері, які після поразки УНР та з приходом радянської влади стали "ворогами народу".
У січні 1923 року Олег з мамою покидають Україну й прибувають до Берліна. Там довго не затримуються й переїжджають до Чехословаччини, оселяються за п’ятдесят кілометрів вiд Праги у Горніх Черношицях, згодом — Ржевницях.
До 1924 року О.Кандиба навчається в Українському громадському комітеті в Празі, а в зимовому і літньому семестрах 1924-1925 років стає слухачем філософського факультету Карлового університету. Водночас він відвідує лекції з передісторичної археології та історії мистецтва, пише наукові та дослідницькі роботи з археології та суспільствознавства.
Ґрунтовні праці молодого археолога привертають увагу фахівців Гарвардського університету. Олега Кандибу запрошують до США, а згодом до Італії, де він читає лекції. У Римі Олег, який на той час був уже відомим науковцем, зустрічається з головою Проводу українських націоналістів полковником Євгеном Коновальцем.