Мамою, маминим , машиною, біля мами, більше не знаю надіюсь допомогла
Обереги є давніми, добрими символами нашого народу.
До оберегів належать вишиті
рушники, писанки, вишиванки, підкови, вінок, вербові гілки, маківки,
образи. З давних давен вважали , що вишиванка захищає від усілякого
лиха, наділяє людину цілющою силою рідної землі. Підкова приносить
щастя. Калина була символом краси, продовження роду. Рушник символізує
гостинність та доброзичливість. Дівочий вінок мав захищати дівчат від
лихого ока і недуг. Вважається, що освячені вербові гілочки
відвертають грозу, біду, оберігають від нещастя. Маківки є символом
достатку, захисту від усього лихого.
Сьогодні у кожній українській оселі є оберіг.
Перша збірка поетичних творів Тараса Григоровича Шевченка вийшла в світ у Санкт-Петербурзі 1840 р. під назвою “Кобзар”. Уже самою назвою книги автор засвідчив, що він виступає співцем народних мас. Після видання цієї збірки кобзарем стали називати самого Шевченка. Навіть сам Тарас Шевченко після своїх деяких повістей почавпідписуватися «Кобзар Дармограй».
Зі всіх прижиттєвих видань творів перший «Кобзар» мав найпривабливіший вигляд: хороший папір, зручний формат, чіткий шрифт. На початку книги знаходився малюнк Василя Штернберга: народний співак — кобзар із хлопчиком-поводирем. Успіх “Кобзаря” був величезний. Жодна з попередніх українських книжок не набула такого поширення. Численні рукописні списки з “Кобзаря”, які зберігаються в архівах та музеях, набагато збільшили “тираж” книги. Ця невеличка книжка з 8 творів молодого поета, недавнього кріпака, одразу ж поставила ім’я Шевченка на перше місце в українській літературі. Заборона й вилучення “Кобзаря” після арешту Т.Г. Шевченка 1847 р. зробили цю реліквію української літератури раритетом ще за життя поета. Повернувшись із заслання, не мав свого першого “Кобзаря” й сам автор. У світі збереглося лише кілька примірників «Кобзаря» Т. Шевченка 1840 року.
Людина розуміє тільки на своєму опиті; через пинок