Хоч Павлусеві і таланило майже в усьому, але особисто я б такого щастя не захотіла. <span>В родині Павлуся усього було доволі, а Павлуся його рідні увесь час пестили і шанували. Вони виконували всі його бажання, не давали й волосинці з нього впасти. І виріс Павлусь опецькуватим гладким парубком з ніжними і білими руками, які ніколи не знали труду. Якось Павлусь серед ночі захотів меду, і щоб задовольнити його бажання, мати оббігала все село, щоб знайти хоч трохи, ледве випросила скриньку меду, прибігла додому, а Павлусь вже заснув. Саме через цю нічну біготню мати захворіла та скоро її не стало. Невдовзі помер і батько Павлуся, але у житті хлопця нічого не змінилося, бо за ним стали доглядати наймичка та наймит. Багатство так і йшло до Павлуся – у господарстві лад, прибуток зростає, навіть шинок відкрили з лавкою. Павлусь увесь час тільки спить та їсть, н�.....
</span>
Мне кажется, просто маленькая ромашка училась всему всего. Легко говоря она училась что она растет, что имя ее ромашка
що сіль треба берегти бо сіль-це життя
(допомогла?став спасибо!!!)
Тарас Григорович Шевченко - великий відомий український поет. Так склалося що його життя буле тернисте й неспокійне, мов буйна порогиста ріка. Все почалося ще з дитинства. Малий Тарас був кріпаком пана П. Енгельгардта. Рано втратив матір. Батько одружився вдруге. Мачуха ненавиділа хлопчика найбільше за всіх дітей у сім'ї, часто сварила, била. Та проте Тарас був творчою людиною і проходив такі випробування долі. Разом зі своїм паном у 1831 році він переїхав до столиці Російської імперії - Петербурга. Тарасові в цей час виповнилося 17 років. Він уже навчався живопису у Вільно, а потім пан віддав свого кріпака на чотири роки в науку до модного на той час майстра Ширяєва. Учитель доручав хлопцю найпростіші роботи, хоча Тарас на той час був уже вправним художником. Уночі, після роботи, юний Тарас любив відвідувати Літній Сад. Він хотів стати справжнім художником, мріяв вступити до Академії мистецтв, та це було не можливо, він - кріпак. Саме тут ясними літніми ночами Тарас почав віршувати. Він писав про Україну, козаків, недолю батьківщини. Вже тоді у досить юному віці у нього зародився величезний талант. Талант живописця і митця, великого кобзаря і поета. Ще багато випробувань підготувала доля Тарасу. Кажуть, "Життя прожити, не поле перейти" або "Життя мов терниста нива - не вколовшись не перейдеш.", ці слова явно описують долю Шевченка. Та, не дивлячись на все це він зробив великий подвиг - став найвідомішим з українських поетів та чудовим художником. Теперішнє покоління має поважати великог Кобзаря.