<em></em><em></em><em></em><em> відноситься до рукописної збірки «Нива», яку поетові так і не вдалося видати то через заборону київського цензурного комітету, то через відсутність спонсорів і брак власних коштів, коли збірку вже дозволив петербурзький цензурний комітет.</em><span><em>4. Твір належить до групи співомовок під назвою «На чужих», у яких Степан Руданський висміював представників самодержавства та іноземних загарбників. У цьому творі поет висміяв боягузливого хвалька-жида.</em></span>
<span>Посѣяли дѣвки ленъ,
Посѣяли въ огородъ,
Во частенькій, во новой.
Повадился въ этотъ ленъ
Дѣтинушка, парень молодой;
Со льну цвѣтикъ сорывалъ,
Въ Дунай рѣчку побросалъ.
Дунай рѣчка не приматъ,
Ко бережку прибиватъ,
Ко бережку ко круту,
Ко желтому ко песку,
Ко сѣрому камешку.
Въ сѣромъ камнѣ искры нѣтъ.
Въ своей женѣ правды нѣтъ;
Въ чужой женѣ правда вся.
Куплю своей женѣ лапотки,
Чужой женѣ — башмачки;
Своей женѣ — костычокъ,</span><span>
</span>
Вранці я прокинувся на диво рано - яскраве сонячне світло набридливо пробивалося крізь тоненькі завіси. Невдоволено бурмочучи, я потягнувся, встав з ліжка і почимчикував до величезного вікна. За холодну зиму його рама геть розм'якла та де-не-де пропускала тоненькі потоки холодного вітру. Я давно вже казав мамі, що час поставити нові вікна в будинку, та весь час чув одну відповідь: "в нас немає достатньо грошей".
Я вже хотів завішати штори, та мимоволі поглянув у вікно.
- Господи, скільки я спав? - скрикнув я.
Ще вчора ввечері надворі простелявся невеликий шар снігу, дерева похмуро перекривали сіре небо, а зараз весь сніг кудись зник, небо стало ясне, безхмарне. Біля самого фундаменту яскравіше звичайного світився зеленню мох, чорна земля відблискувала сонячні зайчики своїми калюжами та струмочками. Таке відчуття, наче за ніч природа нарешті згадала, що вже квітень і час влаштовувати весну. Я посміхнувся.
- Мамо, ти це бачила? - крикнув я в дверний прохід до сусідньої кімнати.
- Що вже трапилося? - спросоння спитав тихий голос.
- Йди сюди.
Через кілька хвилин мама вже підійшла до мене, засапана, в старому білому халаті, все ще тремтячи від легкої прохолоди.
- Мамо, дивись, - показав я їй на вікно.
Мама довго зачаровано дивилася на пробуджене подвір'я. Вперше за стільки місяців вона посміхнулася.
- Сподіваюся. що з весною і наше життя стане кращим, - сказала вона мені і обійняла.
- Обов'язково, мамо.
В школу я тоді не пішов - занадто багато справ було в дворі. Весна - це не тільки пробудження всього живого, це ще й численні клопоти. Допомагаючи мамі в садку, розпушуючи землю, я знайшов навіть три проліски. Якщо тато повернеться скоро з війни, я їх йому обов'язково подарую...А він повернеться - я це точно знаю, бо в таку весну не може бути нічого поганого, тільки щастя та радість.
Ответ:
вот
Объяснение
Михайлик — головний герой твору, бідний сільський хлопчик.
Михайлик: чемний; добрий; працьовитий;шанобливий; кмітливий; цілеспрямований допитливий. Прагнення героя: а) жага до навчання; б) любов до природи; в) пізнати світ; г) читання книг та написання власних творів.
Тому що це усна народная искуство которое передаетса с поколения в поколение