Протягом багатьох століть напруженої боротьби за національне і соціальне визволення український народ створив свою сувору й мужню ліричну поезію — історичні думи та пісні, у яких в образах видатних народних героїв оживають героїчна історія нашого народу, його гордий нескорений дух, безмежна відданість своїй Батьківщині.Улюбленими героями історичних пісень і дум є ко-заки-запорожці, горді і сміливі, сильні і відважні сини свого народу, імена яких назавжди залишаться в його пам'яті.У думах і піснях народ майже ідеалізував своїх захисників, своїх героїв. Так, образ мужнього воїна, який уміє постояти за свою власну честь і честь своєї рідної землі, змальовано в «Думі про козака Голоту». Народ в образі героя втілив кращі людські риси, усе те, про що він мріяв. Козак постає відважним і сміливим: « не боїться ні огня, ні меча, ні третього болота»; він наділений миролюбністю: «ні города, ні села не займає» , та коли йому загрожує небезпека, він вміє за себе постояти.Частим є оспівування в піснях і думах походів козаків у Туреччину і Крим з метою визволення полонених. Вічною славою увінчали себе гетьман Сагайдачний і кошовий отаман Іван Сірко, які організували походи до далеких турецьких і татарських міст і визволили чимало невільників.У часи національно-визвольної війни 1648-1654 ро-ків українським народом було створено велику кількість історичних пісень і дум про боротьбу проти польської шляхти. У цих творах оспівуються народні герої — славетні ватажки — Іван Богун, Данило Нечай. їх наділено неабиякою силою і мужністю, але ж вони не всесильні й підвладні смерті. І коли гине хтось з козаків, як загинув Данило Нечай, оплакують його не тільки вірні товариші, а й уся Україна. Так, наприклад, за «преславним» Морозенком «вся Вкраїна тяж-ко-важко плаче».У пісні «Гей, не дивуйтесь, добрії люди» розповідається про Пилявську битву, що відбулася в 1648 році на Волині. У цій битві прославився Максим Кривоніс, якого в пісні названо Перебийносом:А Перебийніс водить немало —Сімсот козаків з собою.Рубає мечем голову з плечей,А решту топить водор...Одним з улюблених героїв історичних пісень і дум є Богдан Хмельницький, роль якого в боротьбі за визволення України високо оцінив наш народ. В особі Хмельницького український народ бачив такого вождя, який чітко знав мету своєї діяльності — визволення України від польських завойовників і встановлення її державності. В образі славетного гетьмана народ втілив кращі риси народного ватажка і людини. У пісні «Чи не той то хміль» Хмельницького змальовано як справжнього народного героя, мужнього і відважного воїна, мудрого державного діяча і політика, захисника поневолених, «козацького батька». Широко розкрито образ Богдана і в думі «Хмельницький і Барабані» , що побудована на контрастному зіставленні двох представників козацької старшини. Хмельницький, на відміну від Барабаша, дбає про долю всього українського народу, виражає його одвічні мрії і прагнення, веде його на справедливу боротьбу за своє майбутнє.<span>Козацьку звитягу і мужність своїх синів у боротьбі за волю та незалежність України оспівав народ у своїх думах і піснях, уславив своїх героїв, подарував їм вічне життя.</span>
Совершенно разное отношение к смерти Олега в этих двух произведениях: «Повесть временных лет» заканчивается народной скорбью, похоронами (здесь и проявляется отношение народа к Олегу). «Смерть» же просто принимается: «Змея ужалила его в ногу. Он разболелся и умер». У Пушкина смерть – рок судьбы, змея – символ загробного, грешного мира. Жрец – язычник, змея – языческий символ. Конь в средневековье – хтоническое, загробного мира животное. Пушкин связывает все одной нитью судьбы. В «Повести временных лет» все случайно, совпадение. У Пушкина – все связано и соединено: жрец, конь, змея, смерть. Поэтому читатель воспринимает «Песнь о Вещем Олеге» как «Сказку» со скрытым смыслом, а «Повесть временных лет» как исторический документальный источник
Эпитет - это образное определение. Эпитет представляет собой сравнение и может быть выражен как именем прилагательным,так и существеным,глаголом или наречием. Примеры: ЗОЛОТАЯ осень. (Золотая не потому что из золота, а потому что сравнивают.Листья осенью желтые,везде все желтеет, от сюда и ЗОЛОТАЯ осень) СИНЕЕ море. (Синее не потому что оно синего цвета, а потому что сравнивают.Море глубокое, с высоты оно выглядит синего цвета, и по фотографиям оно является синим цветом, от сюда и СИНЕЕ море) БЕЛОСНЕЖНАЯ зима. (Белоснежная не потому что она белая,а потому что сравнивают.Зимой снег, снег белый, везде все белое и красивое,от сюда и БЕЛОСНЕЖНАЯ зима)
Например, маугли, автора в интернет забъешь, Толстой "Война и мир" там Андрей Болконский увидел дуб и понял что жизнь не кончается и так же как и дуб ожил от холодных ветров зимы так же и его жизнь наладится, А.Сент-Экзюпери " маленький принц" А. П, Чехов " Вишневый сад" , и множество стихотворений о природе их тоже можно в пример привести