Дятел — лісовий доктор, ритмічно вистукує звуки, які проносяться по усьому лісу! Маленька пташка з нарядним яскраво-червоним чубком, голівка і спинка чорні. На чорних крилах білі смужки і плямочки. «Прилетіли улани, сірі жупани, червоні шапочки: рубають пень на шепочки». Цю загадку нерідко загадують бабусі своїм онукам. І придумана вона про дятла. Як тільки його не називають — і «швидкою допомогою», і «лісовим доктором», і «санітаром дерев». А усе тому, що міцним і невтомним дзьобом-молоточком він цілий день вистукує стволи дерев. Сяде дятел на ствол дерева, гострими кігтиками зачепиться за нього, зіпреться на жорсткий хвіст і стукає по хворому дереву. Він наполегливо роздовбує кору старезного дерева, відшукуючи комах а також сигналізує про володіння територією. Тому дятла і називають лісовим доктором, адже він хворі дерева лікує, з-під кори шкідників дістає.
Усередині маршрутки їздить понад 20-ти людей
Переносяться як звичайні слова.
"Перед бурею"
Чайки знімались з одиноких берегових скель,припадали грудьми до хвиль і плакали над морем.
Море стемніло,змінилось.
Дрібні хвилі зливались докупи і непомітно підкрадались до берега,падали на пісок і розбивались на білу піну
Сад - корінь, ів - суфікс, ник - суфікс.