Нещодавно у лузі діти знайшли лелеченя.
Воно було зовсім кволе і безпомічне. У лелеченяти було перебите крильце. Пташеня з надією чекало на порятунок. Діти вирішили допомогти лелеченяті. Віднесли його до медпункту села. Потім ще довго доглядали за лелеченям, приносили їжу. Раділи, що птах іде на поправку. А коли лелеченя зовсім одужало, відпустили його на волю.
Ось так діти вилікували лелеченя.
Н. в. Дев`ятсот сімнадцять
<span>Р. в. Дев`ятсот сімнадцятого
</span><span>Д. в. Дев`ятсот сімнадцятому
</span>Зн. в. Як Н. або Р.
Ор. в. <span>Дев`ятсот сімнадцятим
</span>М. в. (у) <span>Дев`ятсот сімнадцятому</span>
Миятс всрпяолівоясляослояиорягпсагшітачрочтрпаісяшгтаряолраі
А. С. Пушкін як справжній художник пізнав красу російської усної народної творчості і представив його особливості в своїх творах, в тому числі в пролозі до казки «Руслан і Людмила» - «У Лукомор'я дуб зелений ...». Кожен рядок прологу є шматочком чарівної мозаїки. Сліпуче яскраві шматочки якої, незважаючи на малий розмір, самі перетворюються в маленькі казки про русалку, бабу ягу, прекрасних витязів і багато-багато іншого. І є віконцями в ті великі казки, з яких вони прийшли. А все вірш «У Лукомор'я дуб зелений" вказує на якийсь чарівний, фантастичний, казковий світ.
Ответ: На мою думку сама природа подбала про те, аби все, що є в ній живим, було красивим. Красивий ліс, що вдягнувся в зелені шати, красиве поле соняшників, що повернули свої голівки до сонця — всюди присутня краса, що милує око.
Дитину змалечку привчають бачити й творити красиве, бо потворне не розвиває й не спонукає до злету думки, творчості, прагнень.
Красивими є не лише речі чи сама природа. Красивими є люди, особливо красиві своєю душевною красою. Бо такі люди добрі, привітні, вони ніби світяться зсередини. Такі люди тримають нашу землю, на них тримається весь світ, отже, саме така краса врятує світ. Це краса людяності, краса чистих почуттів, краса думок.
Объяснение: