Серед мистецького багатства українського народу значне місце посідає усна народна творчість – фольклор. Вона з далекої давнини приносить сучаснику думки, мрії, сподівання народу, відтворює його боротьбу проти гнобителів чи іноземних поневолювачів. Можна сказати, що усна народна творчість становить поетичну біографію народу, історію його трудового життя і боротьби за волю і незалежність, історію ратних подвигів його славних синів. Багатством і різноманітністю жанрів відзначається усна творчість українського народу. Вона є і безцінною духовною скарбницею нації. Усну народну творчість ще називають фольклором, що в перекладі означає – народна мудрість. Фольклор узятий з різних джерел на основі безпосередніх спостережень над навколишнім життям. Він відтворює історію, культуру, побут, традиції, вірування народу. Жанри фольклору надзвичайно різноманітні – це казки, прислів’я, загадки, пісні, думи тощо.
<span>Фольклор – це початковий етап становлення української літератури, невід’ємна її частина. Коли я була маленька, бабуся любила розповідати мені народні казки, які їй колись розповідала її бабуся. Це так чудово, що між людьми існує зв’язок, на яку не може впливати час! Звичайно, щось забувається, дуже багато вже втрачено. Але я вважаю, що ще не пізно зробити спробу зберегти те, що залишилося в народній пам’яті. Люди, які збирають і записують усну народну творчість, роблять величезний внесок в історію й літературу. У фольклорі відбито багато історичних подій, їхнє народне бачення й відношення до них. Якщо ми втратимо й забудемо минуле, то ми не будемо мати майбутнього</span>
Мають традиційний початок (зачин) і кінцівку;
Кінцівка має сатиричну або повчальну спрямованість;
Потрійність;
Символіка чисел;
Типізація персонажів;
1.Розумна
2.Кмітлива
3.Хоробра
4.Наполеглива
<span>5.Доброзичлива
6.</span><span>Чуйна до людей
7.П</span><span>рацелюбна
8.Д</span><span>опитлива до свого минулого
9.С</span><span>правжня оберігачка родинних реліквій
10.Д</span><span>опомагає іншим</span>
Характеристика имени Демьян: в детстве и юности Демьян очень шумный, капризный и требовательный мальчик. Самолюбие и эгоизм – его отличительные черты. Демьян не терпит ограничений, не любит долго выслушивать чь-то мение, к цели он идет прямым путем, не останавливаясь перед потерями и исключает компромиссы. Но такая неуступчивость не приносит выгод: будь Демьян чуть дипломатичнее, несомненно, он добился бы в жизни большего. Поссориться со своим работодателем и уйти, громко «хлопнув» дверью – вполне в духе Демьяна. Поэтому Демьяны редко делают успешную карьеру. Несмотря на такие недостатки своего характера, Демьян – очень добрый человек, он может бескорыстно помочь даже незнакомым людям. Его близким следует принимать его таким, какой он есть. Еще Демьян очень боится прослыть трусом. В экстремальных ситуациях он может быть отважным, но за это ожидает похвалы. Демьян общителен, у него всегда много друзей, привлеченных его веселой болтовней и житейской стойкостью. "Все отлично" — вот его жизненный девиз. Кроме того, Демьян человек очень хозяйственный, любая работа у него спорится. Он однолюб, хотя и способен ненадолго увлечься другой женщиной, но семья для него – главное.
У творі В. Близнеця "Звук павутинки" Льоньку супроводжують його друзі, образи яких є символічними. Вимріяна постать Ніни відображає людську надію, а більш реальний герой - Адам - є символом життя і неминучої смерті.
Адам має справжню жагу до життя і не втрачає її до останньої миті свого життя. Він, знаючи що ось-ось помре від малокрів"я, все ще здатен сприймати природу і маленького мрійливого хлопчика, з його неосяжною фантазією.
Ніна є героїнею більш фантастичною, вона хоч і сприймається як звичайна людина, та для Льоні залишається загадкою: чи була вона на справді, чи він її вигадав. Вона справже втілення людської надії, теж загадкової і оповитої сплетінням реальності з фантастичним.
Читаючи твір Віктора Близнеця "Звук павутинки", я поринула у дивовижний світ, де реальне тісно сплітається з вигаданим і цим породжує певну рівновагу. Ця гармонія створює справжню красу, яка, на мою думку, має сили врятувати весь світ.
Найтонше цю красу, своїм серцем, сприймає маленький допитливий хлопчик Льонька. Його світ - це водночас викохана в мріях надія і така реальна і страшна смерть. В їх оточенні Льоня помічає найменший порух природи - звук павутинки. Це вже і є тією красою, що здатна милувати не тільки очі або слух, а й зазирає глибше - у саму душу.
Отже, найкращі фарби - це почуття людини, а природа - це картина, що ніби та павутинка сплітається з душею людини, непереможним творінням справжньої краси.
Вот