На світі існуэ понад десять тисяч видів різних птахів. Та всі вони різні.Але якими не були-б ці птахи,іх всеодно потрібно любити.І ні втякому разі іх не винищувати та не ображати,а навіть навпаки,допомагати. Наприклад будувати годівнички,годувати та захищати іх від тих, хто хоче іх скривдити.
Я вважаю,що допомагати птахам- корисна справа. І ніколи не забувпйте про них дбати.
Вважаю, що публіцистичний стиль. Він має 2 мети:
1. Бажання вплинути на почуття і думку читача:
Дуже нам хочеться
Ми ж бо забуваємо
ми і є серце
На його совісті
тощо
2. Повідомлення інформації:
географічний центр Європи в Україні
на схід вд України до Уралу і далі один сусід (решта слів у реченні емоційно забарвлені і впливають на думку читача - можна надати, як приклад, вище)
тощо
Любіть україну у сні й наяву вишневу свою україну
Сміливо ж, браття, до праці ставайте,-час наступати - ходім!
браття - 6 б.,5зв.
Одного спекотного літнього дня зустрілись яблуня з вітром. Яблуня звернулась до вітру:
- Вітре, ти заважаєш жити і мені, і людям. З мене струшує листочки, я від твоєї сили гнуся. Та й людям шкоди завдаєш: то хати ламаєш, то холод робиш.
- Яблуне,
якщо вже так роздумувати, то й ти не дуже користь приносиш. Звичайно,
ти маєш плоди, проте люди й без них могли спокійно обійтися, - обурено
відказав вітер.
- Та я ж даю людям не лише плоди, а й затишок! – закричала яблуня.
- А
я не лише лихо завдаю. Я рятую від спеки, розношу насіння квіток та
інших рослин, сприяю міні погоди, - перерахував свої переваги вітер.
- Он дівча йде, зараз ми й дізнаємось, хто більше користі приносить.
Під яблуню на ослінчик присіла дівчинка й полегшено зітхнула:
- Який прекрасний день! Сонечко так сильно припікає, проте вітерець та тінь яблуні ратують від спеки.
Яблуня знов звернулась до вітру:
- Прости, вітре, я була неправа. І ти, і я корисні людям.
- Звичайно, яблуне, я теж був неправий. І яблуня, і вітер – природа. Тому ми з тобою перебуваємо у тісній єдності.
Ответ:
Якось тяжко захворів київський князь Володимир Мономах. Різні знахарі, цілителі бували в нього, але ніхто нічого не годен був допомогти. У монастирі, поблизу Києва, в той час жив чернець, який лікував від будь-яких хвороб. Покликали Агапіт до Володимира Мономаха і сталося диво - князь одужав. Славетний лікар, з яким на той час ніхто не міг зрівнятися мистецтвом повертати людей до життя, ніколи не брав ніяких винагород за свою роботу.
Объяснение: