Почнемо із бібліотек.
Плюси:
Фонди цих закладів мають дуже багато інформації і знайти можна практично все що захочете;
Ви не сидите і не втикаєте в монітор, а спілкуєтеся з людьми і тим самим розвиваєте свою мову і культуру;
Ви читаєте книжки чи журнали і тим самим розвиваєтеся;
Є можливість познайомитися з людьми.
Мінуси:
Потрібно кудись іти, краще вже вдома сидіти;
Треба питатися працівників бібліотеки, де модна знайти потрібну інформацію, переглядати каталоги і так далі;
Не факт, що Вам у читальному залі буде хтось заважати зосередитися.
Інтернет
Плюси:
Досить швидкий пошук інформації: зайшов в пошукову систему, набрав тему і Вам вибило список сайтів, де можна знайти подібну до вашого запиту інформацію;
Нікуди не потрібно йти, сів у хаті що хочеш, то і робиш.
Мінуси:
Великий мінус, що не завжди є необхідна інформація у всесвітній павутині;
Деякі теми Вам пропонують купити за гроші;
На мою думку,інтeрнeт важлива річ,алe коли ти в бібліотeці читаєш книжку,цe зовсім іншe відчуття.
Комп’ютери чи книги? Книги чи комп’ютери? Що ж заслуговує на більшу увагу? Що займає важливіше місце в нашому житті? Мене відверто дивують люди, які все ж намагаються виділити для себе з цих двох незамінних речей щось краще, головніше. Не розумію, як можна обрати щось одне між двома найавторитетнішими джерелами інформації усіх часів. Тому, я вважаю, що і книга, і комп’ютер в найближчому майбутньому не здадуть своїх позицій і займуть однаково важливі місця в житті кожного з нас.
По-перше, книга завжди залишалась вірним супутником інтелігентної, освіченої людини. Цікаво те, що друкований матеріал, поданий у такій формі, часто виконує роль доброго друга, який не тільки розширює твій світогляд, а й може розважити в холодний зимовий вечір чи навіть врятувати від небажаної самотності. Мабуть, хтось зі мною не погодиться, але книга все ж може змінити життя. Звичайно, вона не перевертає його з ніг на голову, але, зазвичай, потрапивши в потрібний момент у руки потрібної людини, сприяє її розвитку та неодмінному швидкому вдосконаленню. Тому і в наші дні популярною залишається стара, невмируща мудрість: «Книга — джерело життя».
Яскравим прикладом, який вдало ілюструє наведений вище аргумент, є події, змальовані в романі Павла Загребельного «Диво», де частково порушено питання ролі книги в житті людини. Маленький хлопчик Ярослав народився кульгавим, а все своє дитинство він сильно хворів. Тому увагою батька був трохи обділений. Князь Володимир не хотів допомагати йому вивчати військову справу, брати з собою в походи. Тому єдиною розрадою хлопця залишалось читання книжок. Оця повага та любов до книг змінили Ярослава, довгі години, проведені над книжками, дали свої результати. Отримавши отой колосальний багаж знань, Ярослав став найосвіченішою людиною у своїй сім’ї, а потім і в цілій країні. Адже саме він зумів зайняти Київський престол незадовго після смерті батька. А ім’я, яке дав йому народ, говорить саме за себе, бо саме цього чоловіка ми знаємо як Ярослава Мудрого.
По-друге, не можна ігнорувати й інше, не менш важливе джерело інформації — сучасний персональний комп’ютер. Цей пристрій є у кожному домі, офісі, магазині, навіть класній кімнаті. Ця багатоопераційна система дозволяє нам знаходити, поширювати, аналізувати, створювати, редагувати й просто отримувати потрібну інформацію, людям не потрібно навіть виходити з власного будинку. Тому роль цього диво-винаходу неможливо переоцінити на сучасному етапі розвитку суспільства.
Яку професію я вважаю найважливішою (твір - роздум)
Це сталося два роки тому. Першим це почув я, вірніше, не почув, а відчув. Я швидко оббежал усі кімнати, перевірив усі вимикачі і, не знайшовши нічого підозрілого, повернувся у свою кімнату. Але цей запах не давав мені спокою. Я виглянув у вікно, і… чорний стовп диму ударив мені просто в обличчя - горіла квартира поверхом нижче. Шокований побаченим, я все-таки зміг зателефонувати «01» і швидко побіг вниз.
Пожежники приїхали за п'ять хвилин. Пожежників було семеро. Шоломи блищали на них, ніби це була рать якогось заморського царя. Їх рухи були швидкими і упевненими. Вони приставили сходи і полізли, ніби мурашки, вгору, до сусідів.
Полум'я усе посилювалося. Навколо мене зібрався натовп людей. Усе стривожено дивилися вгору на боротьбу людини і вогню. Коли вогонь, здавалося, був переможений і перший пожежник виглянув з квартири, усі побачили, що у нього на руках щось ворушиться. Пожежник обережно ступав по сходах, притискаючи до грудей свою ношу. Нам знизу здавалося, що пожежник ось-ось не утримається і тоді… Але усе пройшло успішно. Коли пожежник ступив на землю і розгорнув ковдру, ми побачили той безцінний дар. Цим безцінним даром було людське життя - маленька дівчинка, Иринка, моя сусідка, зовсім злякана, забруднена, заплакана, вона здавалася нам зовсім беззахисною. Вона простягала свої ручки до пожежника і притулялася усім тільцем до нього, свого рятувальника.
Згадую, як бігла по вулиці її мама і кричала: «Иринку рятуйте»! Згадую, як вона побачила її живу і ледве опустилася на землю поряд з нею. Згадую слова вдячності і розумію, що пожежник - одна з найважливіших професій, оскільки немає нічого важливішого, ніж врятувати лю<span>людське життя.</span>
Дієприкметник- це форма дієслова, що виражає ознаку предмета за дією,яку виконує предмет ,або дію яка спрямована на предмет.
Наприклад: зеленіючий, замкнений,написаний, описаний, народжений і т.д.