<span><span><span>Традиційна українська хата, за визначенням багатьох іноземних мандрівників і дослідників, які свого часу побували на наших землях, являла цілком оригінальний витвір. Вона була самобутнім явищем в історії архітектури, високим зразком будівельних, мистецьких, етичних та естетичних конструкцій. Зводячи той чи інший тип житла, народні будівничі виробили цілу систему прийомів з використанням унікальних і пропорційних силуетів. Не випадково французький військовий інженер Г. Боплан, мандруючи в XVII ст. по Дніпру, захоплювався високим мистецтвом народного зодчества. Ще один іноземець, німецький географ Й. Г. Коль на початку XIX ст. написав у своєму записникові, що українці живуть в охайних чистих оселях, які називають хатами і які начебто всміхаються. Ось таке враження лишилося в дослідника. Господині не задовольнялися тим, що (як і голландці) кожної суботи мили їх, а ще й раз на два тижні білили житло. Від того хати мали вельми чепурний вигляд, немовби свіжовибілене полотно. Які слова вживаються, коли йдеться про українську хату? Чепурна, біленька, мов квітка, привітна, гостинна тощо. Ось така коротка історична довідка про українську хату. У народі українська хата оспівана в піснях, оповита різними легендами та казковими переказами, опоетизована майстрами слова. Не лишились осторонь і художники, вони в багатьох своїх картинах намагалися ввести в композицію обов'язково хоча б елемент хати. І це надавало певного колориту й визначеності всьому полотнищу. Хата була й буде символом добра й надії. Її незгасний вогник світитиметься теплом маминої любові, вірою в доброту, високу людяність і сподіваннями на чисте небо над головою. Тільки люди, які мають красиву душу й добре серце можуть творити ці символи для нащадків. Час минає, змінюється архітектура будівель, хат стає все менше по Україні, натомість з'являються котеджі. Та як би ми не називали сучасні будинки, суть хати не зміниться — це той берег, до якого легко причалювати, це той момент у житті кожного, коли хочеться, переступивши поріг житла, вклонитися батькам, пращурам, власне, історiя.</span></span></span>
Літні канікули - це неймовірна пора для кожного школяра. На канікулах, школярі звичайно ж будуть відпочивати. Хтось поїде у відпустку закордон, а хтось до бабусі в село, або просто відпочине дома зі своєю сім'єю. Нажаль зараз, настала така пора, що зовнішній світ витісняє комп'ютер. Кожну дитину він тепер зомбує. Але неботрібно думати про погане. Літо - це квітуча пора. Влітку можна сходити покупатися в річці ( або на морі ), погратися з друзями в м'яча, або навіть з'їздити з батьками в подорож. Тому літо й існує для того, щоб відпочивати.
<span>борімося за чистоту нашого міста</span> <span>завжди приємно гуляти по чистих і привітних вилуцях. але останнім часом це рідко коли вдається. відусіль можна знайти купи різного сміття, будь то центр міста, чи вулицця поза ним. мені інколи стає дуже соромно за тих людей, які так беззтактовно вчиняють - просто викидуючи папірці або пляшки на узбіччя чи навіть на саму дорогу. люди, схаменіться! з такими темпами ми перетворимо місто на справжнє сміттєсховище! ви ж цього не хочете? тому, борімось разом зачистоту нашого міста!</span>