<em> Ми вступаємо в життя в епоху інтенсивного розвитку не лише науки і техніки, а й негативних наслідків науково-технічного прогресу: забруднення повітря, високий рівень шуму та радіації, страшні людські хвороби. Про це все я дізналася з газет, журналів, книжок, телепередач. Людству загрожує загибель у найближчі часи, якщо воно терміново не змінить свого ставлення до природи, не переосмислить життєві цінності.</em>
Пліткувати і щебетати<span> про дурниці можеш досхочу, та ще й краще, ніж удома, бо товариство більш інтелектуальне</span>
Одного разу я йшла по вулиці і побачила мале цуценя, таке ніжне і розгублене, що сердце болісно стиснулось. Він самотньо сидів у порожньому парку, трохи змокший від нещодавного дощу. В нього були великі темнокоричневі очі, палкі і розуміючі. Я підійшла ближче і побачила червоний ошийник у ньго на шиї з блискучою підвіскою. На ній було написано Плямко. І дійсно, шерсть у цуценяти була коротка і вся в коричневих плямах, ніби від фарби. Я взяла Плямка на руки і віднесла додому. Він тремтів і тулив до мене мокрий носик, і ніби обіймав мене маленькими лапками. Прийшовши додому я вимила його і витерла, він зігрівся і почав весело бігати по квартирі. Тепер Плямко мій кращий друг. Ми знайшли ще багато інших друзів та товаришуємо дуже довго, ми найкращі тим що ніколи не сваримося!
Друзья самая меньшая потребность для счастья
Восени, коли вся природа готувалась до зими, лелеки відлітали у вирій.Один лелека відстав від зграї.Тому, що в нього було поранене крило. Та одного ранку діти замітили його і принесли додому.Оленка та Юрко назвали лелеку Яша.Вони доглядали,готували його та вилікували поранене крило Яші. Діти врятували його. Яша подружився з домашніми птахами дітей. Він звикнув до людей. Та дні минали і коли знов настала осінь Яша полетів разом з зграєю у вирій.Діти дуже прив'язалися до лелеки та інколи сумно дивляться в небо і думають чи не летить їхній Яша.
Якось так.....