Хліб завжди цінується українцями. Усі розуміють, що без хліба людину чекає голод.
Про нього складено багато прислів'їв та приказок. Він усьому голова. Хлібом-сіллю на вишитому рушнику гостинні українці з давніх часів зустрічають дорогих гостей. Вміють випікати смачні та запашні короваї, хлібини, калачі. Наші предки ніколи не залишали на столі крихти хліба. Коли падала хлібина, піднімали її й цілували за життя, що на ньому тримається. Бо зернові рослини, які дають хліб, смачною випічкою та кашами годують людей, а кормом - домашню худобу.
До хліба повинне бути дбайливе ставлення.
Коли ми з хлопцями йшли поруч з болотом, ми побачили лелек.Їх було багато.Але один лелека застряг на березі в колючому кущі.Ми вирішили допомогти.Але інструментів не було щоб розрізати гілки.Я побіг додому за інструментами а хлопців залишив стежити за лелекою.Скоро я добіг до хати взяв коробку з інструментами і побіг до болота.Я дістав потрібний мені інструмент і розрізав весь кущ щоб інші лелеки більше не потрапляли в біду.Так ми врятували лелеку
Гуси-лебеді
Вибравши двох або одного вовка, дивлячись по числу дітей, вибирають ватажка, того, який заводить, тобто починає гру. Всі інші представляють гусей.
Ватажок стає на одному кінці, гуси - на іншому, а вовки в стороні ховаються.
Ватажок походжає, поглядає і, як помітить вовків, біжить на своє місце, ляскає руками, кричачи:
Ватажок. Гуси-лебеді, додому!
Гуси. Пощо?
Ватажок. Біжіть, летите додому, Коштують вовки за горою!
Гуси. А чого вовкам треба?
Ватажок. Сірих гусей щипати Та кісточки глодать.
Гуси біжать, регочучи: «Га-га-га-га!»
Вовки вискакують з-за гори і кидаються на гусей; яких спіймають, тих відводять за гору, і гра починається знову.
Усього краще в гусей-лебедів грати на волі, в саду.
Скибки проверочное слово))ударение падает на слог Ски)
1-незнаю
2-цього року дівчата закінчують музичну школу
3можливо біля будинку стояв чоловік у військовій формі
4продукція місцевого молокозаводу дуже корисна