Праця має стати для людини природною потребою і «найсолодшою поживою» (ідея спорідненої праці).
Як свідчать сучасники, восени 1862 року на одній з вечірок у Павла Чубинського сербські студенти, що навчалися в Київському університеті, співали патріотичну пісню, у якій згадувався цар Душан і в приспіві були слова «срце бије и крв лије за своју слободу» (або «срб се бије и крв лије за своју слободу…»). Чубинському пісня дуже сподобалася, і він раптом подався в іншу кімнату, а через півгодини вийшов звідти з готовим текстом пісні «Ще не вмерла Україна», яку тут же проспівали на сербський мотив. Деякі дослідники вважають, що на написання також вплинули мотиви мазурки ”Єще Польска нє зґінела”, яка згодом стала польським гімном. «Марш Домбровського» на той час був популярним серед народів, що боролися за незалежність (уже за кілька місяців після написання вірша Чубинського, почалося січневе повстання).
<span>Головних героїв твору, Остапа й Соломію поєднує палке кохання й вірність, обоє рішучі, сильні, запальні, готові долати життєві труднощі. Якщо Остап дуже нагадує своїх літературних попередників на взір Шевченкових Яреми Галайди та Варнака, Нечуєвого Миколи Джері тощо, то пара головних героїв сприймається нестандартно й додатково збагачує дію любовним мотивом. Соломія — вродлива і сильна жінка. Вона має високу і міцну, «як на доброго мужика», постать, гарне, «свіже, повне обличчя, з карими очима, що так виразно біліло при картатому очіпку й пасмах чорного волосся». Коли вона разом з Остапом тікала з рідного села, то «дивилась у простір засмученими карими очима». В її очах відбивався і сум за рідним краєм, який вона покидала, і тривога за невідоме майбутнє.</span>
Народна пісенність входить у скарбницю людської культури як дорогоцінне надбання поетичної творчості трудівників. Щедрість обдарування, красу і благородство душі, ніжність і ласку, високий і гордий політ думки та натхнення вклали протягом століть у свої пісні легіони безіменних народних співаків і поетів. Тому, сповнені вічно юної привабливості, безсмертно ширяють пісні над просторами кожного краю, легко залітаючи на крилах мелодії далеко за його межі. Вони володіють чудовою здатністю окрилювати поривання, надихати у праці, овівати радістю відпочинок, розраджувати в горі, тамувати душевні болі, множити сили у боротьбі. Без народної пісні взагалі немислиме повнокровне життя трудової людини. До пісні звертаються колективно й поодинці, в будень і в свято, старі й молоді, при найрізноманітніших життєвих нагодах і душевних зворушеннях. Тим-то трударі завжди так гаряче любили свою пісенність, плекали й берегли її, збагачуючи все новими темами та барвами.
Запитання: Чого навчає повість
"Сіроманець"? <span>
<span> Відповідь: Нещодавно на уроці української
літератури ми з однокласниками прочитали твір Вінграновського
"Сіроманець". Ця повість навчає усвідомленню того, що людина і
природа - єдине ціле. Маленький хлопчик потоваришував із воком, став йому щирим
та відданим другом. Тому цей твір навчає ще дружбі. </span></span>
<span><span> Хто з нас має такого
прекрасного друга, як головний герой твору? Я думаю, не багато людей можуть
похвалитися наявністю людини, яка буде не тільки в радощах, а й у біді. Коли
Сіроманець захворів, хлопчик домовився з лікарем про прийом. Він намагався
вилікувати свого товариша, зробити так, щоб він мав повноцінне життя.
"Сіроманець" Вінграновського - це твір про цінність дружби,
важливість милосердя та співпереживання в житті кожної особистості. Ця повість
дуже сильна, адже навчає бути добрішими одне до одного та жити в гармонії з
природою.</span></span>